Пригоди двох студентів з Києва Артема і Соломії в Карпатах гора, пошук козацького скарбу.......

Скромне життя Віолет Грейсон перевертається з ніг на голову, коли її батьки, які прагнуть грошей, влаштовують її шлюб із Гантером Воссом.

XVll сторіччя. Пірати усіх національностей нишпорять морями та океанами. Страждають мирні торгівці, та мешканці прибережних міст. Зухвалий капітан Фернандо Морейро, здійснив на своєму кораблі не один ризикований напад. Проте його мета не золоті монети, і не діаманти. Чого ж він шукає насправді? Ви дізнаєтесь це на сторінках цієї книги.

Бог є Дух. Він незбагненний, невидимий, вічний і всемогутній. Але людство, створене з любові, не змогло встояти перед гріхом. І тоді Бог, знаючи все наперед, ще до створення світу, в Собі Самому народив Сина — щоб через Нього навести порядок у Всесвіті, врятувати творіння, і відновити справедливість не силою, а любов’ю та покорою.

Вони не пам’ятають, як опинилися в РАЦСі. Але тепер Женя і Антон — офіційно чоловік і дружина. Спочатку це була лише формальність, випадковість, анекдот на все життя. А потім — стали з’являтися відчуття, які не вписуються в жоден сценарій. Чи зможе фейковий шлюб стати справжньою історією кохання?

Як це, прокинувшись одного разу, виявити, що світ повністю спорожнів? Трамваї не ходять, метро не працює. Не треба ходити на роботу і до школи. Ти єдина людина на цій землі... Майже. Не віриться? Ось і я не вірила в це, доки не виявилася одна серед величезного світу. Як вижити?

Ідеальне продовження Термінатора, яка з'єднує усі фільми і наоборот. Сара отримує від Т-800 пристрій для мандрів таймлайнами. З андроїдом Кейном вона дізнається, що Джон створив вірус, який знищує людську волю. Мандруючи таймлайнами, Сара бачить, як її виховання зламало Джона, і визнає провину.

Вона - письменниця. Він - не головний герой її роману. Власне, він - той самий лиходій, який мусить померти на шляху до щастя головного героя. Але, здається, він тим не задоволений і прагне усе змінити. Він зявляється у житті своєї авторки з чітким наміром - побачити, нарешті, його. Бо уже дуже давно його почуття до неї вийшли за межі літературного жанру... п.с. ви

(Текст перезалито. Було внесено правки) — Я померла? — декілька сльозинок скотилося по щоках вниз. — Ні, — капюшон похитнувся, але залишився на місці, — Зазвичай за душами померлих я приходжу сама. До таких, як ми, сам ніхто не приходить.

Молоді брати вирушають на чергове полювання. Але цього разу, в лісі дещо прокидається. І наші герої зовсім скоро про це дізнаються.