Дракон — уособлення вогню, що спалює не лише ворогів, а й самого себе. Тигриця — лезо у плоті світу, дика, вільна, але скована власною самотністю. Вони зустрілись на межі війни, де не залишилось правих і винних, лише біль, що просочився в кров. Це не історія про кохання. Це історія про вибір — коли рятунок когось означає знищення себе. Про боротьбу без переможців.

Аля вирішила змінити своє життя після того, як зрозуміла, що шукає себе в чужих очах. Від залишення роботи до написання історій вона поступово знаходить власний шлях. Ця книга- про пошук внутрішньої свободи, про сміливість бути собою, навіть коли світ вимагає іншого.

«Шлях відкривається сам» – це подорож через Південну Америку, де кожен крок є важливим не тільки фізично, але й духовно. Авторка, мандруючи через різноманітні країни та культури, відкриває для себе нові горизонти та глибші смисли. Ця книга – не лише про географічні пересування, а й про внутрішню трансформацію, вивчення себе та сприйняття світу. Це не путівник, а

"Хочеш, я твоїм кольором буду?" — це історія кохання, розказана через палітру почуттів. Кожен вірш — окремий колір, окрема емоція, окрема мить стосунків. Від першого погляду — червоного, до глибокої довіри — блакитної, Від суму в розлуці — синього, до пристрасті — фіолетової, А зрештою — до білого кольору вічності. Ця поетична мандрівка — не лише про двох

У мальовничій місцині десь поблизу Квебека мешканці села Три Сосни готуються до Різдва, а хтось із них — до вбивства… Сісі Пуатьє загинула під час щорічного турніру з керлінгу. Жінку, яка викликала неприязнь у кожного, хто мав з нею справу, убили просто посеред замерзлого озера у всіх на очах. Головний інспектор Арман Ґамаш негайно вирушає на місце злочину, щоб

Друзі, які не бачились багато років, нарешті зустрілися… Та, чи насправді ця зустріч була звичайним збігом обставин? *** *В книзі вас чекає гостросюжетний, психологічний трилер, з несподіваними поворотами подій, які перехоплять ваш подих та змусять випробувати увесь обсяг емоцій разом з головними героями історії.

Життя Соломії змінилося після зустрічі з Долею, яка обіцяє привести її на свято весни. Створено для конкурсу спільноти WriteUa

У місті, де від диму заводу вічно сіре небо, а шестерні крутяться навіть у людських долях, Лівія та Едгар випадково натикаються на слід давно втраченого проекту. Проекту, який ніколи не повинен був бути знайдений. Занурившись у похмурі глибини заводу, вони виявляють «нульовий відсік» — місце, де таємниці минулого дихають крізь метал та пил. Тут спочиває Серце

Я був для них усім: мовчазним тілом, слухняною фантазією, ніжним катом. Вони шепотіли моє ім’я, коли кінчали. А я — запам’ятовував, як вони стогнали. Це не історії про любов. Це історії про бажання, що заходить надто глибоко. Про клієнток, які просили болю. Про клієнтів, які плакали в мої обіймах. Про мене — того, хто дає все, крім себе. Це щоденник тіла. Чужих утіх.

Їх завжди було двоє. Співачка та її акомпаніатор. Вона - надто яскрава, щоби не розбивати серця. А він - надто мовчазний, щоби сказати їй про своє кохання. Її пам'ятали всі, та не знав ніхто, окрім нього. Його ж ніхто не пам'ятав та для неї він став приводом жити далі. Жити знову. Жити після війни.