— Познайомся, Демиде, це моя дочка, Аріна. Вона жила з матір'ю в Європі, тепер живе зі мною. Аріно, це Демид Ольшанський, ми з ним сто років знаємо один одного! — Покровський розпинається, а я глибше засовую руки в кишені, стискаючи їх у кулаки. Переді мною стоїть вчорашня дівчина, бідна студентка, яку я відбив у шмаркатих ґвалтівників. І яка розмазала мене наче

Він наслідний принц. Майбутній правитель. Змушений одружитися через програне парі, але на його плани це ніяк не повинно вплинути. Бо єдина його турбота- це держава. Вона - дівчина, яка мусить вийти заміж, бо вже досягла шлюбного віку, але придумає як викрутитися з цієї халепи. Та доля має на цих двох свої плани.

Приміряла весільну сукню подруги і була викрадена демоном ... І що йому потрібно? Всього лише невелика допомога? І він мене відразу відпустить? Але чому тоді мене затягує все далі і далі в вир подій? Чому світ демонів повільно вмирає? Що ховає Зона № 6, Мертва зона? І як мені повернутися додому? Цикл "Наречені мимоволі". Усі історії можна читати окремо!

Поки Ден вивчав папери, я сіла на найближчий стілець, інстинктивно притиснувши немовля, яке плаче, до грудей і ніжно поплескуючи його по спині. Малюк був просто чудовим, м'яким, сухеньким, але дуже неспокійним. Мабуть, у нього болів животик. За хвилину дитина відригнула, жалібно зітхнула і уткнулася носом мені в шию. Я притиснула малюка до себе, і він заспокоївся

Для початку, ти попрацюєш асистентом Вільяма, він розкаже тобі основні нюанси роботи, правда сину? Звичайно, тату, - солодко відзивається той, - розкажу і покажу. - І я чую не прихований сарказм у його словах. - Вибачте, мушу йти, - поглядає голубоокий на телефон, - справи не чекають. З радістю залишився б з вами довше, сім’я, - усміхається, - Алексо, - протягує

№1 з циклу "Повсталі з мертвих". Вона - залежна директором своєї компанії, який може стати загрозою чому-завгодно. Кожного дня її думки тільки про нього. Весь час вона шукає його погляд на собі, щоб задовільнити свої потреби. Але що вона скаже, коли одного дня він переверне все те, що вона так довго будувала в своїх мріях? Він - майбутній Капо Ла Стідди. У

Еліна: Кохання, відданість, довіра... Це точно не про мене. Я волію й надалі уникати цього, аніж бути розбитою стражданнями та втратою. Триматися від усіх на відстані — ось де мій спокій. Я не вірю в любов, бо її не існує. Чи це лише я досі її не відчула? Назар: Мені вистачило лише одного погляду... і я закохався в неї. Красива, граційна, неприступна… Байдуже, що

Навколо – хижаки. Ти одна. Головне – вижити. Кому повірити? Кому довірити свою долю? І хто там що говорив про кохання? Та яке до біса кохання, коли треба розплутати заплутаний клубок інтриг і здобути таку бажану свободу! Інтуїція аж волає: біжи, Горобчику, біжи! І все ж…

Лише кілька кроків залишилося пройти Леоніду до наміченої мети і, якщо йому все вдасться, Земля отримає волю, а люди перестануть бути кормовою базою Хантерів. Чи вийде у нього? Чи заберуться Хантери геть? І якщо так, то що потім? Чи буде усе так гладко, як пообіцяв Спостерігач? Чи немає в інопланетян інших планів? Поки що нікому невідомих...

Три світи – Високий, Середній і Нижній – століттями мирно співіснували. Безсмертні та смертні забули про існування одне одного, й кожен розвивав власні цивілізації без расової ворожнечі. Однак усе змінилося з приходом войовничого чужинця з Півночі – Інґвара Хродґейра – безсмертного лорда Скальдських земель. Завоювавши територію вільних племен і назвавши себе їх