Я думаю про те, як жити далі. Думаю про те, яке рішення прийняти. Страшно іти у невідомість. Та що робити коли все, що було починає ламатися...

Незвичне порівняння. Залишайте свої думки в коментарях)

У письмі я концентрувався на тому, чого не повинно бути, тому в даній книжці не знайдеться: любовних сюжетів і родинних зв'язків, дружби і повчань, інтриг і зрад, поворотів сюжету і розвитку персонажів, а також збочень і діалогів між жінками. Книга відкривається епілогом, що економить ваш час. Решта сто тисяч слів - це відповідь на єдине запитання, частини якого

Хто я насправді? Звідки прийшов у цей світ і для чого? Куди піду, проживши своє життя? Якщо залишити звичайний земний побут, такі запитання виникають, мабуть, у кожної людини. Все те, що нам роз’яснює релігія, наука, не є стовідсотковим доказом істини, y вічному пошуку якої людство і створило всі ці закони, щоб довести собі, що пошук не був марним.

Брат моєї подруги вирішив повернути свою кохану. Ви спитаєте, яким боком це стосується мене? Виявляється, що по плану подруги я повинна для цього стати його фіктивною дівчиною. Що ж, побачимо що з цього вийде...

Я Роберт Візорт. Єдиний нещасливий син, на думку своєї матері. На мій же розсуд - єдиний хто уник важкого ярма а саме одруження. Ще й нагода трапилася, втекти від палацової метушні, подалі від загрози бути насильно ощасливленим. Та хто ж знав, що таким чином, сам того не відаючи попаду в пастку.

В першій половині 18 століття Гетьманщина все ближча до повної експансії Російською імперією. В спробах повністю заволодіти українськими землями, виникає загроза з боку Османської імперії, що вимушує російську знать повернути гетьманат. Молодий син Глухівського полковника, Яким Глондар, отримує лист від свого батька в якому він дізнається, що після чотирьох років

Останній день літа — це свято, в якому всі діти прощаються з літом та насолоджуються останнім днем літнього відпочинку, особливо дорослі, які завершують свою відпустку. Ця історія і розповість про пригоди автора: як він прощався з літом в останній день літа. 31 серпня 2024 рік. Автор прокидається дуже рано і дивується, чому він згадує те, про що не хотів згадувати.

Біографічний абстрактний вірш.

То як там на рахунок РАЦСу? Ще не передумав? - Посміхаючись, запитала в мене моя нова знайома. - Ні. Та на мою думку там зараз вже немає нікого. - От як бува. Я в білому. І сукню вже купувати не треба. Ця дівчина мені подобалося. Може на зовнішність вона не така гарна, як Аліна. А от характер. І це все, що вона зараз каже. І що посміхається замість того щоб