Микола Іванович Міхновський - Суспільно-політичні твори

І тому ми не можемо собі уявити, як тяжко їм боротись з темнотою, що їх з усіх боків обгортає, тягнучи їх до загину.

І так кождий знає, що український елемент в Г аличині поволі випихався з міст, поки був випхнутий зовсім. Як цей процес відбувався? Дуже просто. Сьогодні один укр[аїнський] робітник стратив роботу, завтра другий, а там третій і т. д. Безробітний або тікає світ за очі з рідного краю, аби не пропасти, або умирає передчасно од хронічного голодування, тиняючись по вулицях без праці. Частіше хронічне голодування од безробіття деморалізує чоловіка, змушує його уживати злочинства, аби хоч як прожити, і робить з його негідного члена суспільства. Такий процес відбувся в Галичині.

Цей процес зараз відбувається і на Україні Російській. Польський елемент вкупі з руським і німецьким випихає український по містах Правобережної України. Руський елемент випихає український в Лівобережній Україні.

Еміграція руських на Україну, ведена стихійною силою шукання ліпшого життя, щороку збільшується, забираючи вигідні професії і промисли і складаючи таким чином заможні класи на Україні. Слідом за урядовцем, купцем і промисловцем суне на Україну робочий люд, стає в конкуренцію з робітни-ком-українцем і завдяки своїй культурній перевазі і перевазі політичній ру-с[ької] культури поволі випихає елемент український з усіх професій, починаючи з самих найвигідніших. Неорганізованість і несвідомість укр[аїн-ського] пролетаріату цій справі допомагає.

Яка причина низької зар[ібної] плати сільського робітника в Україні і в Г аличині? Народ множиться. Ті часи, коли землі було аж надто, коли бракувало роб[очих] рук для її оброблення, давно пройшли для України, як давно пройшли і для західних народів. Проте і тепер, як і раніш, люди множаться. Нормальний приріст по селах уже дає людей, не потрібних для села, дає людей, котрим уже нема де приложити рук на селі. І так нормальний приріст населення по селах дає зайвину, лишок робочої сили, котрої село ужити не може.

На заході, де народи живуть в нормальних умовах, зайвий елемент на селі йшов у міста, де промисловість забирала їх в кадри місцевих робітників. Одплив народу із сіл повищував зарібну плату по селах у хліборобстві.

Коли ж міста на Україні почали заливатись елементом чужим, більш культурним, завдяки культур[ному] гнобленню укр[аїнського] народу, цей елемент почав спиняти притік укр[аїнських] селян у міста на Україні. Притік робочих з українських сіл до українських міст поволі зменшувався і врешті упав до нуля. Таким чином українські села переповнились зайвиною робочої сили. Робочих рук стало далеко більш, як була в їх потреба. Виникла страшна конкуренція по українських селах на право праці, з сього користа-ли земельні володарі. Конкуренція понизила зарібну плату до мінімуму і спустилась ще нижче. Хронічне голодания укр[аїнських] селян стало нормою їх життя. Людям зосталося до виборування — або революція, або виселення (еміграція).

Тільки це і може пояснити факт колосальної еміграції наших хліборобів в Сибір (як і наших братів-галичан в Америку) в той час, як велика еміграція чужих народів, головне руського, на Україну находить собі добрий хліб і зарібок.

Ми не бачимо еміграції українців в Московію, а навспак. Не бачимо еміграції руських в Польщу, де свідомий і організований робітник і селянин.

Не бачимо еміграції чехів, словінців, українців в німецьку Австрію, а навспак — німці пливуть в Чехію, Словінію, Хорватію.

Раса-переможець насуває на завойований край. Таке становище завойованого народу.

Треба пам’ятати, що еміграція на Україну робітників чужих народів — росіян, поляків, німців, — ведена стихійною силою шукання ліпшого життя, коли вона встигне швидше зорганізуватись, ніж український пролетаріат, може забрати українську промисловість, відіпхнути місцевого неорганізованого робітника-українця в ряди безробітних, в ряди «промислової резервної армії», а звідти дуже легко трапити в ряди «вовчого» пролетаріату, що з голоду уживає всяких злочинств і 3/4 свого життя сидить в тюрмі.

В Україні Г алицькій — там по містах випхнутий український пролетаріат, його позицію забрав робітник польський і німецький. Там український пролетаріат не встиг зорганізуватись і мусив уступити свої позиції. Недобитки спольщились або знімеччились. Народ український залишився там тільки по селах у стані хліборобного пролетаріату.

Цей процес може бачити і на Україні всякий, що дивиться на життя незасліпленими очима. Єсть установлений наукою статистикою факт, що у всіх капіталістичних країнах, в країнах фабрик і заводів, єсть досить значний (до 10%) процент безробітного люду (промислова резервна армія). Ці люди найбільш терплять: над їх життям завше висить дамоклів меч голодної смерті.

Треба, аби український пролетаріат, зорганізований і освічений, не був відіпхнутий в ряди резервної промислової армії, в ряди вовчого пролетаріату. Український пролетаріат оборонить свою позицію в містах на Україні, які є твердинею політичної сили і освіти. Те, що говоримо, буде не до вподоби прибутцям чужих народів на Україну, бо це не в їх інтересах. Ми знаємо, що викличемо до себе їх ворожнечу, знаємо, що вони впливові, що вони дужі, але ж це нас не лякає, бо наше завдання — забезпечити щастя українському пролетаріату на його землі.

Ш. Вільна українська школа нижча, середня і вища в рідній мові. Українська мова в суді і адміністрації. Виборний суд і адміністрація.

Просвіта

У справі культурній і просвітній Українська народна партія ставить завданням:

Народ, що не має власної школи, натурально мусить бути темний, некультурний; він складає нижчі класи, класи пролетаріату сільського і міського і таким чином сходить на служебну ролю іншим народам, більш культурним, виконує рабські обов’язки до останніх.

Таке становище українського народу в Росії, Австрії і Венгрії, незважаючи на його велику численність (се стосується до Росії).

Українська вільна школа буде для українського народу тим світлом, що розжене густу темряву, якою його окутали різні непрохані просвітники — москалізатори, полонізатори, мадяризатори; українська вільна школа буде тим світлом, що освітить шлях до свободи, буде тим огнем, де гартуватиметься вільний дух, який розтопить наші довговічні кайдани. Українська вільна школа дасть народу українському інтелігенцію, дасть йому організаторів, агітаторів; ця інтелігенція просвітить український народ, розів’є національну і класову свідомість робітника і хлібороба — зорганізує їх.

Одсутність української школи зробила те прикре з’явище, що український пролетаріат, несвідомий національно, до останнього часу не складав своїх організацій, не складав своєї української робітницької партії, а віддавав себе під привід російської (московської) інтелігенції і російських робочих організацій. Кождий освічений робітник-українець добре знає як мало української інтелігенції, яка в їй страшна потреба. Воно і не дивно: українці вчаться в московських школах, москалізуються цілком,