Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

Складно повірити, що той пішов на вбивство двох своїх братів і підрив лабораторії. Можливо, маг наклав на нього закляття підпорядкування. Але факт залишається фактом. Після гонки ця людина спробувала зникнути. Однак вам не варто про нього турбуватися, мертві не приносять клопоту.

— Ясно, — маг кивнув. Мертві не цікавляться — натяк зрозумілий. В принципі, він з'ясував, що хотів. Схоже, порошок впливає не тільки на драконів. Ймовірно, Бонас і сам собі боявся зізнатися, що не може жити без іншовимірної гидоти. Просто на драконів він діє сильніше. — Дякую за відвертість.

— Не варто. Ви її щедро оплатили, — відверто посміхнувся дракон. Черговий натяк на те, що печатка несе в собі смертельне закляття, і якщо він спробує його обійти, то дорога йому одна — за межу.

Коли за магом зачинилися двері, одна з панелей на стіні ковзнула в сторону. З потайного проходу вийшов літній чоловік. Хоч обличчя його було в зморшках, а волосся відливало сивиною, спина була прямою, хода твердою, а в очах світився неабиякий розум.

Увійшовши, той кинув стривожений погляд на дракона. Напруга останніх днів не минула безслідно для Ільрандора — під очима залягли глибокі тіні, на лобі чіткіше проступили зморшки. Він навіть голову не повернув в сторону людини, цілком занурений у роздуми. Той несхвально похитав головою, дістав із шафи вже знайому бутель, взяв собі чистий келих і повернувся до столу.

— Ти мав рацію, — раптом вимовив дракон, піднімаючи на нього погляд, — як ти мав рацію! Зізнатися, багато років тому, коли я ризикнув взяти тебе в асхалути, твій план здавався мені божевільним.

— Він таким і був, — посміхнувся чоловік, розливаючи в келихи напій.

— Тобі не можна! — насупився дракон.

— Я ковточок, — відмахнувся старий, — треба ж перемогу відзначити!

— Добре, — здався Ільрандор, — але тільки ковток.

— Слухаюсь, о, мій старший і наймудріший, — схилився в жартівливому поклоні асхалут.

— За твою ідею, моє втілення і за твоїх магів, без яких нам дійсно не обійтися, — дракон підняв келих, одним залпом проковтнув вміст.

— Вони вже давно не мої маги, — тихо зітхнув старий.

— Мені до останнього не вірилося, що дівчинка впорається. Пам'ятаєш, як я на тебе кричав, коли з'ясувалося, кого ти до нас притягнув?

— Так, — посміхнувся асхалут, — кричати ти здатний. Але вона змогла зіграти всю партію. Пішак перетворився на королеву.

— Ця королева відхопила собі мого сина, — невдоволено зауважив дракон.

— Вони — чудова пара!

— Може, і чудова, тільки я розраховував поняньчити онуків раніше, ніж пройде людське життя.

— Упевнений, старші швидко порадують тебе онуками, та й Гранта скоро подорослішає. До речі, один з моїх онуків повідомив, що скоро я стану прадідом.

— Невже! — дракон навіть перехилився через стіл. — І хто буде?

— Дівчинка, — з гордістю відповів старий, — знаєш, як я вирішив її назвати? Риль — славне ім'я, чи не так?

— Ух, і пройдисвіт же ти! — посміхнувся дракон, — Ловиш удачу, поки вона сильна?

— Тим і живемо, — посміхнувся у відповідь асхалут, колишній маг-простірник, а нині вірний друг, напарник і бойовий товариш Ільрандора.

Багато років тому дракон пішов проти правил. Рятуючи життя мага, він щедро поділився з ним своєю кров'ю і не став відмовлятися від молодшого брата через його колишній рід занять.

Ставши потім одним з наймолодших членів Ради, Ільрандор припустив, що асхалутство може не спрацювати в боротьбі з карохедамі і почав шукати запасний варіант. План розробляли разом потай від усіх, ретельно вивіряючи деталі, і коли прийшов час, той спрацював на подив ефективно. Лише Гранта внесла несподівану зміну, примудрившись знайти собі асхалута, але може воно й на краще.

Глава 34

Риль позіхнула, перевернулася і зрозуміла, що далі валятися вже не в силах. Відкрила очі і натрапила на уважний погляд Кестірона. «Зараз почнеться», — майнула панічна думка, і відразу захотілося заритися назад у ковдру.

— Так значить, хтось вчора не спромігся навіть поїсти? — грізно примружився цілитель.

— Ні-і, — пискнула Риль.

— І цей хтось довів себе до голодної непритомності? — оманливо спокійним тоном поцікавився дракон.

Можна було, звичайно, посперечатися, що непритомність була не голодною, а нервовою, але невідомо, чим їй запропонують лікувати розхитані нерви, простіше погодитися з поставленим діагнозом. Риль кивнула, вже починаючи уявляти, що їй приготували. Точно! З задоволеною фізіономією цілитель потягнувся до столика, зняв кришку з тарілки і відправив її по повітрю до Риль. Дівчина проковтнула слину, що миттю стала в'язкою. Знайомий нудотний запах, а вигляд… Ну, здрастуй, лікувальна баланда, давно не бачилися.

— Їж швидше. І все до останньої ложки твоє, — строго наказав цілитель, — мені ритуал ще проводити треба. Спізнююся вже.

Ритуал! Як вона могла забути! Значить, Тарк вже в порядку. Якась думка крутилася на язиці.

— Сподіваюся, Тарку хоч повідомили, що він одружується, а не просто асхалутом стає? — сварливо поцікавилась Риль.

— Повідомили, повідомили, — посміхнувся дракон, — там Заран з самого ранку асхалутінформацію проводить. Він прямо кліщами в вашого Тарка вчепився. Уже, мабуть, прикидає, яку б частину роботи на нього зіпхнути. Цінним кадром цей маг виявився. Вміє моя сестричка собі асхалута вибирати. Навіть завидно стало.

— А весілля вони справляти будуть? — уточнила Риль.

— Поки ні. Сьогодні в планах тільки твоє, — підморгнув їй Кесті, — нехай спочатку вони в своїх почуттях один до одного розберуться, а як тільки визначаться, так і одружимо їх за вашим звичаєм. Та й Гранті подорослішати спочатку не завадило б.

Риль задумливо похитала ложкою в руках, зітхнула і відправила чергову порцію гидоти в рот. Під розмову екзекуція йшла швидше.

— Але Гранта все одно повинна буде створювати своє Гніздо?

— Не створювати, а скоріше продовжити це. Мені важко пояснити тобі, як успадковуються Гнізда, при цьому створюючись заново. Але Гранті ще не скоро підбирати пару, і у Тарка буде час звикнути до цієї думки. Дракониці завжди мають по два-три чоловіка. Не бачу нічого особливого в тому, що один з них буде людиною. Ти знаєш, у однієї з лунма нашого Гнізда теж був асхалут. У своєму щоденнику вона писала, що, незважаючи на два драконівських шлюби, найулюбленішим чоловіком для неї завжди залишався саме він, і жоден дракон з ним так і не зрівнявся. Ти зовсім не їси! — докірливо похитав головою Кестірон.

— Вибач, задумалась, — Риль квапливо відправила чергову ложку в рот.

— Задумалась, — пирхнув дракон, — а когось мама чекає.

— Мамо! — Риль спробувала підвестися, але з тарілкою на колінах це не так-то просто зробити. Добре, що Кесті встиг підхопити суп.

— Тут?

— Тут, тут. Швидко доїдай і бігом до сім'ї. Тебе і правда зачекалися!

Чи треба говорити, що