Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

— Ми готові прийняти будь-яке покарання, магістре, — сказала вона, її голос був сповнений рішучості. — Ми розуміємо, що зробили помилку, але ми готові вчитися і стати кращими. Обі-Ван кивнув, відчуваючи гордість за свою родину та учнів.

— Це добре, Лея, — сказав він. — Визнання своїх помилок — це перший крок до зростання. Але ви повинні зрозуміти, що дисципліна і дотримання правил — це не просто формальність. Це основа нашого успіху і нашого виживання.  Рей і Енакін, які стояли поруч, теж кивнули, визнаючи свої помилки.

— Ми готові виправити свої дії, магістре, — сказав Енакін. — Ми вчимося і ростемо завдяки нашим помилкам. Обі-Ван усміхнувся, його обличчя стало трохи м'якішим.

— Добре, — сказав він. — Я бачу, що ви усвідомлюєте важливість своїх дій. Тепер ваше покарання буде полягати в додаткових тренуваннях і медитації. Ви повинні зрозуміти, як важливо діяти з розумом і зваженістю.Падавани кивнули, приймаючи рішення магістра.

— Ми розуміємо, магістре, — сказав Люк. — І дякуємо за ваші уроки. Ми зробимо все можливе, щоб стати кращими джедаями.Обі-Ван кивнув, відчуваючи, як його серце наповнюється гордістю за своїх учнів.

— Добре, — сказав він. — Тепер повертайтеся до своїх тренувань. І пам'ятайте, що ваша сила — у вашій єдності та вірі в Силу. І Люк я не сказав вашій матері  про твою с я Ліей  витівку  останні що її зараз потрібне це хвилювання. Люк вдячно кивнув, розуміючи, що Обі-Ван намагається захистити їхню матір від зайвих хвилювань. Він знав, що вони всі вчаться на своїх помилках і що їхні дії мають наслідки. 

— Дякую, магістре, — сказав він тихо, відчуваючи, як його серце наповнюється рішучістю. — Я обіцяю, що ми зробимо все можливе, щоб виправдати вашу довіру. Лея, Рей і Енакін теж кивнули, приймаючи рішення магістра і розуміючи важливість дисципліни та відповідальності. Вони знали, що їхні тренування і медитації допоможуть їм стати сильнішими та мудрішими джедаями. 

— Ми не підведемо вас, магістре, — сказала Лея, її голос був сповнений рішучості. — Ми навчимося на своїх помилках і станемо кращими.Обі-Ван усміхнувся, відчуваючи гордість за своїх учнів.

— Я знаю, що ви здатні на це, — сказав він. — Пам'ятайте, що ваша сила — у вашій відданості та вірі в Силу. Тепер повертайтеся до своїх тренувань.

Падавани покинули зал, відчуваючи, як їхні серця наповнюються новою рішучістю і впевненістю. Вони знали, що попереду ще багато викликів, але також вірили, що разом вони зможуть подолати всі труднощі.

Тільки залу ради покинули  до зали зайшла Еніка 

— Ти все чула ? Спитав він дружину 

— Твої крики були чутні дуже добре . Вона крокнула  до нього .Він взяв її руки та підніс к губам. злегка поцілувавши їх. Його обличчя було сповнене любові та турботи.

— Я не хотів тебе турбувати, — сказав він м'яким голосом. — Ти маєш достатньо турбот зараз.

Еніка усміхнулася, 

— Обі-Ван я вагітна, а не хвора і як що наші діти та мой брати щось творили  я маю право знати вона обняла його за шию Обі-Ван притиснув її до себе, відчуваючи, як її тепло і близькість наповнюють його спокоєм і радістю.

— Я знаю, кохана, — відповів він, його голос був м'яким і ніжним. — Але я хотів захистити тебе від зайвих хвилювань. Наші діти та твої брати дійсно зробили сміливий, але нерозважливий крок. Вони хотіли допомогти, але не подумали про наслідки. Еніка зітхнула, притискаючи голову до його грудей.

— Вони завжди були такими, — сказала вона з легкою усмішкою. — Вони готові ризикувати всім заради тих, кого люблять. Але вони ще молоді та вчаться. Ми повинні допомогти їм зрозуміти важливість розсудливості та дисципліни. Обі-Ван кивнув, погоджуючись з її словами.

— Ти права, — сказав він. — Вони мають потенціал стати великими джедаями, але їм потрібно навчитися контролювати свої емоції та дії. І ми повинні бути для них прикладом. Еніка подивилася йому в очі, її погляд був сповнений рішучості.

— Ми зробимо все можливе, щоб допомогти їм, — сказала вона. — Наша родина сильна, і разом ми зможемо подолати всі труднощі.

Обі-Ван усміхнувся, відчуваючи, як його серце наповнюється любов'ю і вдячністю за свою дружину.

— Я вдячний, що ти поруч, — сказав він тихо. — Твоя сила і мудрість завжди допомагають мені знаходити правильний шлях. Еніка відповіла йому усмішкою, її очі світилися любов'ю. — I я вдячна тобі, Обі-Ван. Твоя підтримка і любов — це те, що допомагає мені залишатися сильною. Ми завжди будемо разом, і разом ми зможемо все. Вони стояли так деякий час, насолоджуючись моментом близькості та спокою. Їхня любов і підтримка були тим, що робило їх сильнішими та допомагало долати всі труднощі.

Люк сидів на берегу озера і за допомогою сили кидав каміні воду заді почулося шаги та рядом з ним сіла Еніка 

— В тебе не погано виходить   вона провела по его волосью-Твій  батько 

завжди був гордий твоїми досягненнями, — сказала Еніка, її голос був м'яким і спокійним. Люк зітхнув, дивлячись на воду, де каміння, яке він кидав, утворювало круги.

— Я знаю, мама, — відповів він тихо. — Але іноді мені здається, що я не виправдовую його очікувань. Я зробив помилку, намагаючись врятувати Хана без дозволу. І тепер я відчуваю себе винним за те, що підвів всіх. Еніка обійняла його за плечі, намагаючись підтримати.

— Люк, всі ми робимо помилки, — сказала вона. — Це частина нашого шляху. Головне — вчитися на них і ставати кращими. Твій батько розуміє це, і він просто хоче, щоб ти став сильним і мудрим джедаєм .Люк кивнув, відчуваючи, як слова матері наповнюють його новою надією і рішучістю.

— Я розумію, мама, — сказав він. — Я буду старатися більше. Я знаю, що наші дії мають значення, і я хочу стати тим, на кого можна покластися. Еніка усміхнулася, її очі блищали від гордості.

— Я вірю в тебе, Люк, — сказала вона. — Ти вже багато досягнув, і я знаю, що попереду тебе чекають великі справи. Просто пам'ятай, що ми завжди поруч, щоб підтримати тебе. Люк відчув, як його серце наповнюється теплом від її слів. Він поглянув на озеро, спостерігаючи за колами на воді, які поступово зникали.