Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

— Добре, юнлінги, — сказала вона, дивлячись на своїх учнів. — Ми повинні бути готові до будь-яких викликів. Пам'ятайте, що наша сила — в нашій єдності та вірі в Силу. Юнлінги уважно слухали її, відчуваючи, як її рішучість передається їм. Вони знали, що попереду їх чекають важкі часи, але також віривши, що разом вони зможуть подолати всі труднощі. Імператор, відчуваючи хвилі подій через Силу, зловісно усміхнувся. Його план починав здійснюватися, і він знав, що попереду ще багато битв. Але він був переконаний, що темна сторона завжди переможе.Лія, тренуючись з Енакіном і Люком, відчувала, як її серце б'ється швидше. Вона знала, що кожен рух має бути точним і злагодженим, особливо коли справа стосується їхньої безпеки. Але думки про Хана не давали їй спокою. Раптом двері зали відчинилися, і до них увійшов Рей, обличчя якого було сповнене тривоги.

— Ліє, нам потрібно поговорити, — сказав Рей, його голос був серйозним. Лія зупинилася, відчуваючи, як хвиля тривоги прокотилася по її тілу. Вона знала, що щось сталося.

— Що сталося, Рей? — запитала вона, наближаючись до нього. Рей вдихнув глибоко, намагаючись знайти правильні слова.

— Це про Хана, — почав він. — Його захопили мисливці за головами під час виконання завдання для повстанців. Ми отримали повідомлення про його місцеперебування, але ситуація дуже небезпечна.

Лія відчула, як її серце стискається від тривоги. Вона знала, що Хан завжди ризикує, але думка про те, що він у небезпеці, була нестерпною.

— Ми повинні врятувати його, — сказала вона рішуче. — Ми не можемо залишити його на милість цих мисливців. Енакін і Люк, почувши новину, теж наблизилися до Лії та Рея.

— Ми з тобою, Лія, — сказав Енакін, його голос був сповнений рішучості. — Хан — наш друг, і ми зробимо все можливе, щоб врятувати його.

Люк кивнув, додаючи:

— Ми повинні діяти швидко та обережно. Ми не можемо дозволити собі будь-яких помилок.Рей усміхнувся, відчуваючи підтримку своїх друзів.

— Добре, тоді розробімо план дій, — сказав він. — Ми повинні бути готові до будь-яких викликів. Наша сила — в нашій єдності та вірі в те, що ми робимо. Вони зібралися разом, обговорюючи деталі плану і готуючись до рятувальної операції. Кожен з них розумів, що попереду їх чекають важкі часи, але також вірив, що разом вони зможуть подолати всі труднощі. Якийсь момент їх момент пішов не так   Лія і вся рятувальна команда опинилися в тій самій камері, що і Хан, після невдалої спроби його визволення. Камера була темною і холодною, її стіни відбивали слабке світло, яке пробивалося крізь металеві ґрати.

— Лія, якого кірфа ти тут робиш? — запитав Хан, його голос був наповнений сумішшю здивування і тривоги. Потім він помітив інших хлопців і додав: — І ви всі теж. Лія, знявши капюшон своєї роби, усміхнулася, хоча її усмішка була трохи нервовою.

— Ми прийшли тебе врятувати, — відповіла вона, її голос був рішучим, але трохи дитячим. Хан зітхнув, розуміючи, що щось пішло не так.

— Ну принаймні ми тебе знайшли, — пожартував Рей, потираючи свій бік, який болів після сутички.

Люк, оглядаючи своїх товаришів, кивнув.

— Ми все ще можемо вибратися звідси. Потрібно тільки знайти спосіб, — сказав він, його голос був спокійним, але рішучим. Енакін оглянув камеру, шукаючи слабке місце в її конструкції. Він відчув хвилю Сили, яка підказувала йому, що вихід існує, хоча він і неочевидний.

— Ми повинні залишатися спокійними та зосередженими, — сказав він. — Ми знайдемо спосіб вибратися звідси. Лія підійшла до Хана, її очі були сповнені рішучості.

— Ми не залишимо тебе тут, — сказала вона тихо. — Ми виберемося звідси разом.

Хан усміхнувся, відчуваючи, як його серце наповнюється теплом від її слів.

— Я знаю, — відповів він, дивлячись їй в очі. — Ми завжди знаходимо спосіб. Раптом двері камери відкрилися, і до них увійшов один з охоронців. Він виглядав здивованим, побачивши всіх разом.

— Що тут відбувається? — запитав він, наближаючись до них. Люк швидко зреагував, використовуючи Силу, щоб оглушити охоронця. Той впав, і Люк схопив його ключі.

— Швидко, у нас мало часу! — сказав він, відкриваючи замок на дверях камери. Вся група швидко вибігла з камери, намагаючись не привертати зайвої уваги. Вони знали, що кожна секунда на рахунку.

— Розділімось, — запропонував Рей. — Так у нас буде більше шансів знайти вихід. Група розділилася на дві частини, кожна пішла своїм шляхом, шукаючи вихід з в'язниці. Лія і Хан йшли разом, тримаючись за руки, відчуваючи підтримку один одного.

— Ми виберемося звідси, — прошепотіла Лія, стискаючи руку Хана. — Ми завжди знаходимо спосіб.

Хан усміхнувся, відчуваючи, як його серце наповнюється надією.

— Я вірю тобі, Лія, — сказав він. — Ми завжди знаходимо спосіб. І разом вони продовжили свій шлях, готові до будь-яких викликів, які можуть виникнути на їхньому шляху. Їхня рішучість і віра один в одного були їхньою найбільшою силою, і вони знали, що разом зможуть подолати будь-які труднощі.

В Храмі 

Четверо  падаванів стояли пред  магістром Кенобі саме магістром, а не батьком і просто Обі- Ван, а магістер і грант - майстер ордену 

— Ви забрали нас шател не повідомили своїх майстрів  .Не кажучи про те що могли загинути ! 

— Але батьку .,.Почав Люк .Обі-Ван підняв руку, зупиняючи Люка, його обличчя було серйозним і зосередженим.

— Я не ваш батько в цьому залі, Люк, — сказав він, його голос був холодним і рішучим. — Я ваш магістр і гранд-мастер ордену. Ви порушили правила, і це могло призвести до трагічних наслідків.Люк зітхнув, опустивши голову, але його очі все ще світилися рішучістю.

— Ми просто хотіли допомогти, — сказав він тихо. — Хан був у небезпеці, і ми не могли сидіти склавши руки. Обі-Ван подивився на кожного з падаванів, його погляд був строгим.

— Я розумію ваші наміри, — сказав він. — Але ви повинні пам'ятати, що ваші дії можуть мати серйозні наслідки не лише для вас самих, але й для всього ордену. Ваша рішучість похвальна, але вона повинна бути спрямована в правильне річище. Лея, яка стояла поруч з Люком, підняла голову.