Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

весни 2015 р., на третьому етапі російської агресії, ситуація на Донбасі дещо стабілізувалася. Це стало можливим завдяки підвищенню спроможностей сил оборони Украї­ни, запровадженим до Росії міжнародним санкціям, жорсткій позиції західних держав та Украї­ни на переговорах у Нормандському та Мінському форматах.

Україна значно посилила, порівняно з весною 2014 р., спроможності своїх сил оборони. Зокрема, здійснено нарощування чисельності Збройних Cил (до 250 тис. осіб) та їх бойового складу. Сформовано Сили спеціальних операцій. Найбільш боєздатною складовою Збройних Сил стали Високомобільні десантні війська. Збільшено їх бойовий склад, суттєво зросли їх вогневі спроможності, аеромобільні бригади перетворено на десантно-­штурмові. Здійснено перехід від застосування на Донбасі окремих зведених підрозділів до застосування повноцінних військових частин, об’єднаних в оперативні угруповання. Забезпечено прикриття основних загрозливих напрямків, планове проведення бойового злагодження і ротації бригад та інших військових частин. Створено оперативні резерви військ.

За допомогою західних держав та НАТО удосконалюється система підготовки військ. Серйозні зміни відбулися у системі територіальної оборони. Забезпечено військову присутність у всіх ключових населених пунктах, підвищено бойові спроможності сил та засобів територіальної оборони, зокрема, за рахунок створення стрілецьких батальйонів, загонів оборони та підрозділів охорони військкоматів. Визначальним чинником підвищення спроможностей сил оборони стало проведення у 2014—2015 рр. шести черг часткової мобілізації. Загалом до їх лав було призвано понад 200 тис. громадян, з яких понад 100 тис. узяли участь в АТО. Триває створення оперативного резерву підготовленого особового складу сил оборони. Розпочато формування мобілізаційного резерву, призначеного для укомплектування військових частин територіальної оборони, частин забезпечення та поповнення втрат у ході бойових дій.

Удосконалено систему управління угрупованнями військ — до неї входять управління чотирьох оперативних командувань та Об’єднаний оперативний штаб. Сили оборони отримали у згаданий період понад 30 тис. відновлених, нових та модернізованих одиниць озброєння, військової та спеціальної техніки. Триває процес створення сучасних систем логістичного, медичного та інших видів забезпечення сил оборони.

Значну роль у підвищенні бойових спроможностей україн­ських сил оборони, підготовці їх особового складу, постачанні їм військової техніки, насамперед її високотехнологічних зразків, відіграє допомога з боку західних держав, НАТО та ЄС.

Квола відповідь Украї­ни на агресивну політику Росії на початку 2014 р. стала «моментом істини», який засвідчив системну кризу націо­нального сектору безпеки і оборони та показав необхідність негайного здійснення масштабних реформ у цій сфері. Перед Україною постало надскладне завдання — проводити швидкі реформи у секторі безпеки і оборони в умовах протидії широкомасштабній російській агресії. Аналогічний процес у західних країн, навіть за умов мирного часу, не був швидким і тривав роками. Україна ж такого резерву часу не має.

Ситуація, що склалася, суттєво ускладнила процес реформування, адже необхідно було уникнути додаткових загроз націо­нальній безпеці внаслідок перерозподілу повноважень та перегляду умов функціонування складових сектору безпеки і оборони.

Російська агресія проти Украї­ни, анексія Криму й окупація окремих районів Донецької та Луганської областей кардинально змінили ставлення до питань оборони. Вперше за період незалежності в краї­ні сформувався консенсус очільників держави, парламенту, уряду, політичних партій та рухів, суспільства і пересічних громадян щодо необхідності розбудови сучасного сектору безпеки і оборони. Суспільство усвідомило, що російська воєнна загроза існуватиме ще багато років, тож давати їй відсіч та боронити Вітчизну мають самі українці. При цьому не варто розраховувати, що НАТО чи його окремі держави-­члени воюватимуть з Росією за Україну.

Як наслідок, з початку проведення антитерористичної операції Україна вживає системних заходів для посилення спроможностей сектору безпеки і оборони. Зокрема, фінансування оборонних потреб за останні два роки було суттєво збільшене: у 2015 р. його обсяги становили 49 334,0 млн грн (2,67 % ВВП), а у 2016 р. було передбачено асигнування в сумі 59 547,8 млн грн (3,0 % ВВП).

Процес реформування сектору безпеки і оборони Украї­ни розпочався з оновлення низки стратегічних і програмних документів держави. Так, Указом Президента Украї­ни від 26 травня 2015 р. № 287 затверджено нову редакцію Стратегії націо­нальної безпеки Украї­ни. Здобутком є те, що у вкрай стислі терміни, спільно з фахівцями НАТО, ЄС та радниками західних країн, уперше проведено комплексний огляд сектору безпеки і оборони, Президентом Украї­ни затверджено нову Воєнну доктрину, Стратегічний оборонний бюлетень Украї­ни та Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони Украї­ни. У цих стратегічних і концептуальних документах містяться засадничі положення щодо реформування вітчизняного сектору безпеки і оборони, спрямовані на формування його нової якості, у т. ч. оборонної складової.

Головним напрямом досягнення такої якості визначено підвищення ефективності керівництва та управління силами оборони. Вже розпочато процеси:

— об’єднання політичного, воєнно-­політичного, адміністративного і військового керівництва силами оборони, а також управління ними, з урахуванням принципів, прийнятих у НАТО та ЄС, а також досвіду бойових дій на Донбасі;

— відокремлення у системі органів військового управління функцій із забезпечення формування державної політики у сфері оборони від функцій з реалізації цієї політики. Таким чином, створюються дві окремі підсистеми: фахівці першої зосередяться на питаннях формування, оснащення, підготовки, забезпечення і розвитку сил оборони, другої — на виконанні функцій об’єднаного військового управління застосуванням сил оборони; налагодженні більш тісної міжвидової та міжвідомчої координації; підвищенні рівня компетентності і відповідальності посадових осіб усіх ланок органів військового управління сил оборони.

Загальне керівництво силами оборони відтепер безпосередньо або через Раду націо­нальної безпеки і оборони Украї­ни (далі — РНБОУ) здійснює Президент Украї­ни — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Украї­ни[2]. При цьому додаткові повноваження з питань організації роботи Воєнного кабінету РНБОУ та здійснення контролю за виконанням прий­нятих рішень надані Секретареві РНБОУ[3]. Розпочато запровадження сучасної системи кризового прогнозування, планування, керівництва та управління силами оборони за стандартами НАТО.

Міністр оборони Украї­ни, який підпорядковується Президенту Украї­ни — Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил Украї­ни і є підзвітним Верховній Раді Украї­ни та Кабінету Міністрів Украї­ни, надалі буде цивільною особою[4]. Він та його цивільні заступники здійснюватимуть політичне, воєнно-­політичне, адміністративне та інше цивільне керівни­цтво силами оборони[5].

Президент Украї­ни, з метою формування об’єднаного військового управління різнорідними та міжвідомчими силами оборони, ухвалив цього року низку важливих рішень. Це, зокрема, стосується створення двох окремих військових посад — «Головнокомандувач Збройних Сил Украї­ни» та «Начальник Генерального штабу Збройних Сил Украї­ни», введення посади «Командувач об’єднаних сил», формування Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил Украї­ни, більш широкого залучення до процесів оборонного планування керівників Націо­нальної гвардії Украї­ни, Державної спеціальної служби транспорту Украї­ни та інших складових сил оборони[6].

Зі свого боку, Міністерство оборони та Генеральний штаб Збройних Сил Украї­ни розпочали перебудову системи військового керівництва й управління Збройними Силами та іншими складовими сил оборони.

Суттєві зрушення відбуваються і в безпековій складовій сектору безпеки і оборони Украї­ни.

З метою приведення діяльності Служби безпеки Украї­ни у відповідність до реалій оперативної обстановки та підвищення ефективності протидії новим загрозам націо­нальній безпеці вжито низку