Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

зовнішньої політики, сформована наприкінці 90-х років ХХ ст., яка мала на меті встановити певний баланс інтересів та зовнішньополітичної активності України у трьох основних напрямках — російському, європейському та східному (Чорноморський регіон та країни Азії). За лаштунками української політики багатовекторності стояла необхідність жорсткого вибору на користь одного з двох варіантів — проросійського або проєвропейського. Відносна рівновага векторів мала тимчасовий характер, політика багатовекторності виявилася неефективною і зрештою, під час Революції гідності у кінці 2013-го на початку 2014 рр., була остаточно зруйнована[3].

Військово-цивільна адміністрація — це тимчасовий державний орган у одному чи декількох населених пунктах, адміністративному районі чи області, що діє у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначений для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції[4].

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) — люди або групи людей, які були змушені залишити свої будинки або місця звичайного проживання, зокрема, внаслідок, або задля уникнення наслідків збройного конфлікту, масових проявів насильства, порушення прав людини, природних або техногенних катастроф, і які не перетинали міжнародний кордон.

Гібридні загрози — синергетичні загрози, породжені змінами у глобальному безпековому довкіллі, що виникають унаслідок можливості одночасного поєднання застосування традиційних конвенційних збройних методів з нетрадиційними засобами насильства (іррегулярного, дезорганізаційного, терористичного, кримінального тощо) у сукупності з перетворюваними на зброю традиційно невійськовими засобами впливу (дипломатичними, інформаційними, економічними та ін.). В умовах гібридних конфліктів різного рівня синхронне поєднання конвенційних та неконвенційних засобів створює взаємно підсилювальний руйнівний ефект.

Державна інформаційна політика — сукупність основних напрямів і способів діяльності держави щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації[5].

Дипломатичне прикриття — одна із форм і дій ведення неоголошеної гібридної війни, мета яких прикриття та нівелювання російської участі у діях проти суверенної Української держави.

Енергетична безпека — спроможність країни технічно надійним й безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом задовольнити потреби суспільства в паливно-енергетичних ресурсах для гарантування: належного рівня життєдіяльності населення; сталого функціонування національної економіки в режимах звичайного та особливого стану; можливості керівництва держави у формуванні і здійсненні політики захисту національних інтересів.

Євроскептицизм — напрям політичної думки в країнах Європи, що ставить під сумнів доцільність процесу політичної, правової та економічної інтеграції європейських держав у межах ЄС і власне самого існування Європейського Союзу як наднаціонального інституціалізованого утворення.

Захист критичної інфраструктури — це комплекс заходів, реалізований у нормативно-правових, організаційних, технологічних інструментах, спрямованих на забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури.

Імпортозаміщення в оборонно-промисловому комплексі — заміщення імпорту комплектуючих для створення вітчизняної воєнної продукції, шляхом налагодження їх вітчизняного виробництва або імпорту з інших країн.

Інформаційна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого досягається запобігання шкоді через неповноту, невчасність та недостовірність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване поширення, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації[6].

Інформаційна війна — протиборство в інформаційному просторі, яке ініціюється агресором з метою здійснення комплексного впливу на соціальне, економічне, військове та політичне життя супротивника задля досягнення своїх стратегічних цілей щодо атакованої держави[7].

Інформаційна присутність — реалізація національних інтересів в інформаційній сфері через поширення офіційної інформації, інтерпретацій та наративів, уможливлена спроможністю (у т. ч. — технічною) доносити їх до широкої громадськості та конкретних цільових аудиторій.

Інформаційний простір — середовище на території держави, у якому на основі наявної інформаційної інфраструктури здійснюється формування, збір, зберігання та поширення інформації (як національного, так і закордонного походження), а також інформаційна взаємодія організацій та громадян і задоволення їхніх інформаційних потреб відповідно до чинного національного законодавства[8].

Інформаційний суверенітет — різновид національно-державного суверенітету; невідчужувана юридична якість незалежної держави, яка символізує її політико-правову самостійність, вищу відповідальність і цінність як первинного суб’єкта міжнародного права. Інформаційний суверенітет означає, що всі правила поведінки в інформаційному просторі певної держави встановлює тільки вона сама, і ніхто інший. Несуверенна держава є у цьому сенсі несамостійною, перебуває під зовнішнім управлінням, тобто є колонією, напівколонією, складовою іншої держави тощо.

Інформаційно-психологічна операція — сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями, об’єктами і часом інформаційних та психологічних акцій, атак і заходів, що проводяться одночасно або послідовно за єдиним задумом і планом для вирішення завдань інформаційно-психологічного впливу на емоції, мотиви, установки та поведінку цільової аудиторії[9].

Квазіреальність — частина стратегії гібридної війни, яка передбачає зміщення акцентів, подання напівправди, намагання відволікати увагу, здійснює вплив на прийняття рішення та направлена на дипломатичне прикриття гібридної агресії і є ключовою серед сукупних дій російської агресії, у тому числі анексії Криму та підтримки сепаратистів на Донбасі.

Кібератаки — сукупність кількох короткочасних узгоджених за метою і часом заходів інформаційно-технологічного впливу, спрямованих на деструктивні зміни визначеного об’єкта інформаційної інфраструктури[10].

Критична інфраструктура — системи та ресурси, фізичні чи віртуальні, що забезпечують функції та послуги, порушення яких призведе до важких негативних наслідків для життєдіяльності суспільства, соціально-економічного розвитку країни та забезпечення національної безпеки.

Міжнародна безпека — система міжнародних відносин, що заснована на дотриманні усіма державами загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, виключає вирішення спірних питань і розбіжностей між ними за допомогою сили або загрози.

Національні інтереси — життєво важливі потреби людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет і добробут України, її прогресивний демократичний розвиток.

Національні цінності — основоположні матеріальні, інтелектуальні та духовні надбання народу України, визначальні умови існування та розвитку людини, суспільства і держави.

Операції зі стабілізації — різні військові місії, завдання і заходи, що проводяться для підтримки або відновлення безпечного і надійного середовища, забезпечення необхідних державних послуг, реконструкції критичної інфраструктури, а також гуманітарної допомоги.

План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ НАТО) (англ. Membership Action Plan (MAP) — програма дій для країн-кандидатів у члени організації, яка реалізовується на основі індивідуального діалогу з країною-кандидатом та передбачає надання порад, допомоги і практичної підтримки залежно від індивідуальних потреб країн, що прагнуть вступити до Альянсу.

Постконфліктна (деокупована) територія — частина території, на якій відбувався збройний конфлікт та яка була звільнена. Для такої території характерні дестабілізація економічної ситуації, руйнування виробничої, транспортної, енергетичної, соціальної інфраструктури, житлового фонду, відтік населення, деурбанізація та знелюднення сіл, зниження рівня зайнятості та доходів населення. Для відновлення нормального функціонування постконфліктної (деокупованої) території необхідне застосування спеціальних режимів господарської діяльності. Наразі в Україні це частина території Донецької та Луганської областей, на якій з весни 2014 року відбувався збройний конфлікт та яка була звільнена влітку 2014 року.

Право вето в Раді Безпеки ООН — право вето (заборона особи або групи осіб, яка накладається в односторонньому порядку для заблокування прийняття того чи іншого рішення певним органом), яким володіють