Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Ваша Величність, ви хочете знову битися зі Скаїром? - Підійшовши ближче до Лії і витріщивши на неї очі, злякано запитала ельфійка.

- Ні, в бій мені вступати ще зарано. У мене є інша ідея, як позбутися переслідування. - Весело промовив дракон, схрестивши руки на грудях.

 - Чую, Ви вигадали щось масштабне, королева. І це, ой як, нашкодить Скаїру. - Магума радісно вишкірив ікла і став задоволено погладжувати свою борідку.

- Ти прямо віщун, Магума. Як я вже сказала, для здійснення плану нам потрібна допомога Аліки та Мортеля.

- Тоді я зараз же відправлю Аліці звістку про наше повернення. - Маль уже йшла до виходу з храму, маючи намір десь роздобути в цих ящерів хоч клаптик якогось паперу. Чорнила вона й сама може приготувати.

- Чудово, готуємося до відплиття! - Потер рука об руку Ронал.

 - Так! - Поплескав його по плечу торговець. Вони обоє побігли доганяти Маль, намагаючись якнайшвидше розпочати збори.

Поки всі були зайняті підготовкою корабля до відправки. Лія вийшла на галявину та дивилась на неосяжну красу природи. Дівчина напружилася, заплющивши очі, і випустила з себе частину енергії. По землі пройшов ледь помітний імпульс. Дракон щось шукала. Енергетична хвиля розповзалася на всі боки, як слухняний пес, полюючи на здобич. І ось вона знайшла свою мету. Ігніс розплющила очі, гордо піднявши голову.

- Араголе, ти ще тут? - Запитала Лія, насолоджуючись легким вітерцем.

 - Я тут, Ваша Величність. – Відповів демон драконові.

 - Я хочу, щоб ти став моїми очима та вухами. Я відчуваю, що щось у світі не спокійне і причина зовсім не в Скаїрі. Я щось упускаю, але не можу зрозуміти що. Я хочу попросити тебе стежити за кожним кроком Скаїра. І мені потрібно більше прихильників. Якщо хтось у його оточенні все ще вірний Нітріл, ти маєш підтримувати їх та захищати.

- Дворецький у замку та пара баронів з раси людей все ще на Вашому боці, королева.

- Тоді віднови з ними стосунки, вони мають довіряти тобі як самим собі. А я, у свою чергу, постараюся виставити тебе в очах друзів довіреною особою, щоб у майбутньому ти і їм міг допомогти, поки я готуватимусь до війни. Я зв'яжусь з тобою, якщо мені щось знадобиться. І ще, не смій нікому розповідати про наш зв'язок. Дізнається один – дізнаються всі.

- Як накажете, Ваша Величносте.

- Успіхів. – Ігніс поправила чубчик. - Сподіваюся, все складеться добре. Зараз я можу сподіватися тільки на своє везіння.

Несподівано Лія відчула ще один енергетичний відгук живої істоти, дуже знайомий, але дуже-дуже далекий. Таке забуте, наче світло від давно погаслої зірки. Вона спробувала посилити це почуття, але воно безвісти зникло.

- Лія, допоможете нам? - На галявину вийшла Маль у повному бойовому спорядженні, і думки юної королеви відразу повернулися до реальності. Вона кивнула у відповідь, окинула поглядом галявину на околиці Тухінги, де ще вчора вчилася керувати своїм тілом, і спішно рушила у бік старого храму.

Ввечері «Сокіл» був готовий до відправки. Всі піднялися на борт і чекали Магуму, який кудись пропав.

 - Магума! - Гукнула демона ламія недалеко від храму. Вона спеціально чекала, поки всі гості покинуть не лише храм, а й межі Тухінги.

- Що таке, старійшино? - Магума розумів, що і так сильно затримує друзів, але відмовити в останньому проханні Нінао не міг жодним чином. Йому самому хотілося сказати їй на прощання щось особливе, тому він тягнув час, тільки вдаючи, що збирається в дорогу.

Змія поспішно підповзла до демона і поклала в його лапу ганчірку, яка ховала в собі щось.

- Нінао, що це? - Розвертаючи таємничий пакунок, здивувався напівбог.

 - Ми знайшли це кілька днів тому на околиці боліт, де починаються пустельні землі за «Володарем вогню». Мабуть, Він відчув її і пішов за нею. - Почув страж ледве чутний шепіт. Він повільно розгорнув пакунок і побачив ікло розміром зі свій вказівний палець, весь у тріщинах, але міцний, як сама зачарована сталь гномих кузень. На знахідці залишилися сліди засохлої, ще не затертої крові, яка говорила, що ікло випало з пащі не так вже й давно.

 - Він усе ще тут, Магума… він досі шукає її на землях імперії. Його розум помутнів і тепер не відрізняє своїх від чужих… лише одне рухає ним… скорбота і туга, які роз'їдають розбите серце. Вам потрібно знайти його раніше за Скаїра. Якщо цей демон отримає владу над ним… я боюся і уявити, що буде. - Покосила злякане обличчя ламія, злегка хитнувшись з боку в бік на своєму хвості.

- Я тебе зрозумів, Нінао, дякую тобі за допомогу.

- А тепер поспішайте, темний король не дасть вам можливості і наблизитися до міста, якщо ви запізнитесь. Магума вклонився і взявся за руку жінки, легко доторкнувся своїми теплими губами до її долоні.

- Сподіваюся побачити тебе знову, люба моя, бережи себе. - Магума зробив два кроки назад і помчав на корабель, чуючи краєм вуха голоси друзів.

Довго Нінао дивилася на корабель, який відпливав. На її душі було спокійно та тривожно водночас. Радість, що спадкоємиця все ж таки жива, надавала сил старій жінці. Адже тепер вона може побачити новий розквіт колись великої імперії. І в той же час серце сповнювалось тривогою за неї та за успіх її кампанії.