Ліза Фельдман Барретт - Як народжуються емоції

нейронами. Проте існує багато інших способів читати схему налаштувань мозку (у деяких це не назвали б схемою налаштувань узагалі). Теорія конструйованих емоцій підходить до мозку ближче, ніж так звані психологічні сутності чи психічні органи. У майбутньому я б не здивувалась побачити появу більш корисних та функціональних понять для структури мозку. Як відзначає Фаєрстейн у своїй книзі «В погоні за неуцтвом», жоден факт не «убезпечений від наступного покоління вчених з наступним поколінням інструментів».

Однак історія науки повільно, але впевнено просувається в напрямку конструктивізму. Фізика, хімія та біологія почалися з інтуїтивних, есенціалістських теорій, що походять із наївного реалізму та певності. Ми ж пішли далі цих ідей, бо помітили, що старі спостереження справджуються лише за певних умов. Тому ми мусили замінити наші поняття. Наукова революція змінює одну соціальну реальність на іншу, як політична революція робить з урядом та суспільним ладом. Знову і знову в науці наші нові набори понять вели нас від есенціалізму до мінливості, від наївного реалізму до конструктивізму.

Теорія конструйованих емоцій передбачає й узго­джує найостанніші наукові докази щодо емоцій, розуму та мозку, однак дуже багато питань про мозок ще залишаються таємницею. Ми виявляємо, що нейрони є не єдиними важливими клітинами в мозку; гліальні клітини, які так довго ігнорувалися, як виявилося, роблять стільки всього цікавого, можливо, навіть спілкуються одна з одною без синапсів. Дедалі важливішою для усвідомлення розуму здається ентерична нервова система, що контролює ваш шлунок та кишківник, але вона надзвичайно складно вимірюється, а тому переважно мало вивчена. Ми навіть виявляємо, що мікроби вашого шлунка мають величезний вплив на психічні стани, і ніхто не знає, як і чому. Проводиться стільки інноваційних досліджень, що через десять років нинішні експерти, можливо, почуватимуться, немов Платон біля апарата для сканування мозку.

Я впевнена, що в міру покращення наших інструментів та збільшення наших знань ми відкриємо, що мозок сповнений конструктивізму ще більше, ніж ми знаємо зараз. Можливо, наші основні складники, на кшталт інтероцепції та понять, одного дня вважатимуться надто есенціалістськими, коли ми відкриємо, що за лаштунками відбувається щось іще тонше конструйоване. Наша наукова історія продовжує еволюціонувати, і не дивно. Прогрес у науці не завжди пов’язаний із пошуком відповідей; він пов’язаний зі ставленням кращих питань. Сьогодні ці питання зумовили зміну парадигми в науці про емоції, а ширше — в науці про розум та мозок.

Сподіваюся, що в подальші роки ми всі будемо бачити менше новин про мозкові центри емоцій у людей, щурів чи плодових мушок і більше про те, як мізки й тіла конструюють емоції. При цьому щоразу, як ви бачите сповнену есенціалізму новину про емоції, якщо ви відчуваєте хоча б тінь сумніву, то берете участь у цій науковій революції.

Подібно до більшості найважливіших змін парадигм у науці, ця має потенціал трансформувати наше здоров’я, закони й узагалі те, ким ми є. Викувати нову реальність. Якщо ви засвоїли з цих сторінок, що саме ви є будівничим вашого досвіду — і досвіду тих, хто вас оточує, — тоді ми будуємо цю нову реальність разом.

Додаток A

Основи мозку

Кожного Гелловіну я створюю модель мозку в натуральну величину з желе. Я вливаю окріп у сухий желатин зі смаком персика, додаю згущеного молока, щоб зробити суміш непрозорою, і додаю дрібку зеленого харчового барвника, аби мозок вийшов драглистим і сіруватим. Цей мозок є реквізитом для ретельно продуманого будинку з привидами, який моя родина й лабораторія розробили та готують з 2004 року для благодійного вечора. Відвідувачі, що проходять крізь цей будинок, завжди згадують (як тільки стають здатними знову нормально говорити), як реалістично виглядав мозок, що доволі цікаво, бо справжній мозок геть не схожий на однорідний кавалок желе.

Це мережа, що складається з мільярдів мозкових клітин, з’єднаних разом для передачі інформації туди й сюди.

Аби винести з цієї книги максимум, вам потрібно засвоїти кілька основних фактів про людський мозок. Найважливішим типом мозкових клітин для нашого розгляду є нейрон. Існує широка різноманітність нейронів, але загалом кожен із них складається з тіла клітини, кількох гілкоподібних структур нагорі під назвою дендрити та однієї схожої на корінь структури внизу під назвою аксон, що має на кінці термінали аксона, як зображено на рис. A.1.

Термінали аксона одного нейрона розташовані по­близу дендритів інших нейронів (зазвичай тисяч), формуючи з’єднання під назвою синапси. Нейрон збуджується, посилаючи електричний сигнал униз по своєму аксону до терміналів, що виділяють хімічні речовини під назвою нейротрансмітери в синапси, де їх підхоплюють рецептори на дендритах інших нейронів. Нейротрансмітери збуджують або пригнічують кожен нейрон на іншому кінці синапса, змінюючи ступінь його збудження. За рахунок цього процесу один окремий нейрон впливає на тисячі інших, а тисячі нейронів здатні впливати на один, усі одночасно. Це і є мозок у дії.

На макрорівні людський мозок можна поділити більш-менш на три основні частини на основі того, як організовані нейрони[30]. Кора — це пласт нейронів, організованих у шари, десь від чотирьох до шести (див. рис. A.2), з’єднаних у схеми та мережі. Поперечний переріз цього пласта демонструє, що нейрони організовані в колонки; нейрони всередині однієї колонки кори утворюють синапси один з одним та з нейронами в інших колонках.

Кора формує складки навколо підкіркових ділянок, що, на відміну від шаруватої кори, організовані як згустки нейронів (див. рис. A.3). Підкірковою ділянкою, наприклад, є вічно популярна мигдалина.

Третя частина мозку, мозочок, розташована внизу і ззаду. Мозочок важливий для координації фізичних рухів та забезпечення доступності цієї інформації для решти мозку.

Ученим доводиться вказувати на різні зібрання нейронів, себто «ділянки мозку», тому вони вигадали собі на допомогу деякі терміни[31]. Кора, неодноразово згадувана в цій книзі, ділиться на відособлені зони під назвою частки, що радше нагадують континенти в мозку (рис. A.4).

Для навігації по всьому мозку замість використання напрямків компаса (сходу чи північного заходу) вчені використовують фрази на кшталт «дорсальна передня» (верхня передня) або «медіальна» (внутрішня стінка). Рис. A.5 показує різноманітні дорожні знаки, що допоможуть вам знайти потрібний шлях.

Ваш мозок є частиною центральної нервової системи, на відміну від нейронів, що мережать ваше тіло й відомі як периферична нервова система. З історичних причин, не всі з яких зрозумілі, вони зазвичай вивчаються як дві окремі системи. Спинний мозок (частина центральної нервової системи) передає інформацію між вашими тілом і мозком.

Ваша автономна нервова система є одним зі шляхів, якими ваш мозок регулює внутрішнє середовище тіла. Вона передає команди вашого мозку до внутрішніх органів тіла та посилає відчуття від них знов угору до мозку. Цей процес контролює частоту серцевих скорочень, дихання, потовиділення, травлення, голод, розширення зіниць, сексуальне збудження та багато інших функцій тіла. Вона відповідає за реакцію «бийся або тікай», що