Ліана Моріарті - Велика маленька брехня

коли все закінчиться. А потім раптом подумала: Господи, що я роблю? Я — доросла людина — ховаюся під ліжком. Тож я вилізла і подзвонила у поліцію. — Бонні перекинула свою косу через плече та поправила ґумку. — Більше я не ховаюся під ліжком. І не зберігаю таємниць. І не хочу, щоб люди зберігали таємниці заради мене. — Вона знову відкинула косу за спину. — Однаково правда випливе. Маделін та Рената зможуть брехати поліції, але не Ед. І не Джейн. І, мабуть, не мій бідолашний, безпомічний чоловік. Натан, мабуть, буде найгіршим з усього гурту.

— Я б збрехала для тебе, — сказала Селеста. — Я можу.

— Я знаю, що ти можеш, — очі Бонні світилися. — Думаю, це у тебе дуже добре виходить. — Вона ступила крок назустріч і торкнулася Селестиної руки. — Але більше можеш не брехати.

Розділ вісімдесят перший

Бонні скаже правду.

Це було смс від Селести.

Маделін набрала Едів номер.

Раптом їй здалося, що майбутнє її шлюбу залежить від того, чи встигне вона додзвонитися до нього до того часу, як він піде давати свідчення.

Телефон дзвонив і дзвонив. Запізно.

— Що таке? — його голос був різким.

Її сповнило відчуття полегшення.

— Де ти?

— Щойно припаркувався. Іду в поліцію.

— Бонні зізнається, — сказала Маделін. — Ти не мусиш брехати заради неї.

Запанувала тиша.

— Еде? — запитала вона. — Ти мене чуєш? Можеш розказати їм усе, що бачив. Можеш розказати їм правду.

Почулося, як він плаче. Він ніколи не плакав.

— Тобі не слід було просити мене про це, — сказав він різко. — Це було забагато. Це ж було заради нього. Ти просила мене зробити це заради твого чортового колишнього чоловіка.

— Я знаю, — сказала Маделін. Тепер і вона плакала. — Вибач мені. Мені так шкода.

— Я б це зробив.

«Ні, не зробив би, любий. — подумала вона, витираючи сльози тильною стороною долоні. — Не зробив.»

* * *

Дорогий Зіггі,

Не знаю, чи ти пам’ятаєш, але минулого року на орієнтаційній зустрічі я повелася з тобою не дуже добре. Я думала, що ти скривдив мою доньку, а тепер я знаю, що це не так. Сподіваюся, ти пробачиш мене, і що твоя мама теж зможе мене пробачити. Я дуже погано повелася з вами обома, і я щиро перепрошую.

Перед нашим від’їздом до Лондона Амабелла влаштовує прощальну вечірку, і ми будемо раді, якщо ти прийдеш і будеш нашим особливим гостем. Тема вечірки — «Зоряні війни». Амабелла просила, щоб ти взяв із собою свого світлового меча.

Щиро,

Рената Кляйн

(мама Амабелли)

Розділ вісімдесят другий

За чотири тижні після благодійної вечірки

— Вона намагалася поговорити з тобою? — запитала Джейн у Тома. — Та журналістка, котра у всіх брала інтерв’ю?

Був пізній ранок чудового чистого та прохолодного зимового дня. Вони обоє стояли на тротуарі біля «Блакитного блюзу». За столиком біля вікна сиділа жінка, у її вусі стирчав один навушник від диктофона — вона розшифровувала диктофонні записи і супилася.

— Сара? — Запитав Том. — Так. Я пригостив її мафіном і сказав, що мені нічого їй розповісти. Сподіваюся, у своїй статті вона згадає мої мафіни.

— Вона спілкується з людьми з наступного дня після вечірки, — сказала Джейн. — Ед думає, що вона збирає матеріал на книжку. Навіть Бонні з нею поговорила — ще до того, як їй висунули звинувачення. У неї, мабуть, купа матеріалу.

Том помахав журналістці рукою, вона помахала у відповідь та підняла свою чашку з кавою на знак вітання.

— Ходімо, — сказав Том.

Вони взяли бутерброди та пішли на мис — пообідати. Пов’язку з ключиці Джейн зняли лише вчора. Лікар сказав, що вона може потихеньку та обережно виконувати вправи.

— Ти впевнений, що Меггі впорається у кав’ярні? — запитала Джейн про єдину Томову працівницю.

— Впевнений. Її кава краща за мою.

— Ні, не краща, — у голосі Джейн звучала відданість.

Вони підійшли до сходинок, де Джейн зазвичай зустрічала Селесту, після того, як вони відводили дітей до школи. Джейн подумала про Селесту, котра поспішала на зустріч, — захекана, вона хвилювалася через спізнення й не помічала підстаркуватого бігуна, котрий, вирячаючись на неї, ледь не врізався у дерево.

Після поховання вона майже не бачила Селесту.

Найгіршою частиною похорону були хлопці — світле волосся зачесане на бік, білі сорочки та чорні штани, серйозні маленькі обличчя. Макс написав листа татові та поклав його на труну — на аркуші — нерівні букви «Т» «А» «Т» «О» та дві намальовані фігурки.

Школа намагалася підтримати батьків першачків, котрі вирішили не приводити дітей на похорон. Усім розіслали імейл з корисними посиланнями на написані психологами статті на тему: «Чи можна дітям відвідувати похорон?»

Батьки, котрі не відпустили дітей, сподівалися, що тим дітям, котрі таки відвідали похорон, снитимуться кошмари, і що вони будуть трошки більше боятися життя, у достатній мірі, щоб це вплинуло на результати тесту на Диплом про середню освіту. А люди, які дозволили дітям відвідати похорон, сподівалися, що їхні діти отримали цінний урок про круговерть життя та друзів, котрі підтримують тебе у скруті, і що вони будуть більш стійкими, що послужить їм добру службу у підлітковому віці, і в них буде менше шансів вчинити самогубство чи вживати наркотики.

Джейн дозволила Зіггі піти, бо він хотів, а ще тому, що то був похорон його батька, хай він навіть і не знав про це, і другого шансу дозволити йому відвідати похорон його батька просто не буде.

Чи розкаже вона йому коли-небудь? Пам’ятаєш, коли ти був маленьким, ти ходив на похорон? Але він намагатиметься знайти у цьому якийсь сенс. Він шукатиме там того ж змісту, котрий шукала і не знайшла Джейн. Останні п’ять років вона безрезультатно шукала сенсу у злому, п’яному, розпусному вчинку, але сенсу там не було.

У церкві було багато згорьованих родичів Перрі. Сестра Перрі (тітка Зіггі: сказала собі Джейн, коли сиділа у церкві разом із іншими батьками зі школи, які навіть не знали Перрі) створила невеличкий ролик у пам’ять про нього.

Він був зроблений настільки професійно, немов справжнє кіно, і ніби зробив життя Перрі більш яскравим, багатим та змістовним, аніж життя усієї спільноти. Там були чіткі фотографії світловолосого круглолицього немовляти, пухкенького хлопчика, неочікувано привабливого підлітка, чарівного нареченого, котрий цілував свою неймовірну наречену, гордий новоспечений татусь із дитиною у кожній руці. Були відео, як він танцює реп із близнюками, задуває свічки, катається на лижах із хлопцями, що стоять на його лижах та тримаються за його ноги.

Саундтрек був прекрасний та ідеально синхронізований для максимального емоційного впливу,