Григорій Іванович Лешченко - Список Путіна, Григорій Іванович Лешченко

Саме так, як шановний ректор пан Цугорка, вчинив і відомий рашист поет-пісняр Ілля Рєзнік, який прожив зі своєю дружиною майже так само довго, як і я та моя дружина з академією. Коли дружина Рєзніка перебувала на тому ж континенті, що я і з Галиною, поет – пісняр вирішив, як і пан Цугорко, тишком – нишком звільнити її з посади дружини, як нас ректор з посади двірників, - розлучитися та ще й захапати її квартиру в москві. Там теж суд направив листа дружині, але, як і нам з Галею, за місцем реєстрації, а не в Америку. А ректор і його адвокати на судових засіданнях водили за носа суддю та не повідомили, що двірники нині знаходяться не в Україні, аби у судової влади склалося враження, що нахабні відповідачі наплювали на закон та ігнорують суд. Весь час, що тривали засідання про розлучення, дружина проживала в Америці, Рєзнік телефоном забалакував її і не сказав, що розлучається. До нас теж у Канаду телефонували завгосп, комендант, проректор: казали, все добре, наглядають за квартирою. Усе один в один!

Подібні приклади, коли під час воєнних зим не опалюються приміщення навчальних корпусів і гуртожитків я теж знайшов у росії. Якісь подібні експерименти проводив ректор Воронезького держуніверситету Дмитро Єндовицький, який ще й підписав лист на підтримку війни в Україні. Через економію горе - педагога у будівлі університету в Воронежі така сама температура, як і в приміщеннях Художньої академії в Києві. Поки рашисти гатять по об’єктах інфраструктури і хочуть, щоб усі в Україні позамерзали, у них самих вдома воронезький експериментатор Єндовицький морозить студентів та викладачів. У гуртожитках російського вишу ректор ще крутіший: заборонив користуватися електроприладами і студенти грілися, як могли: затикали вікна ковдрами та подушками. Єндовицький так дістав холодом викладачів, що ті здали його, коли давав хабар і нині ректор у СІЗО.

Акції протесту замерзлих студентів Художньої академії нагадують подібні протести у популярного рашистського режисера і актора зірки серіалу «Моя прекрасна няня» Сергія Жигунова, який довів знімальну групу до бунту поганими умовами праці.

Великі претензії до пана Цугорка за нестворені необхідні умови для навчання і проживання. Як і до рашиста ректора Санкт-Петербурзького держуніверситету Кропачова. Петербурзькі студенти регулярно скаржаться на погані умови проживання в гуртожитках. У 2023 році в гуртожитку №4 Петербурзького університету впала стеля й пошкодила комп'ютер студентки. Дівчина прохала компенсації, але так нічого і не отримала.

Пан Цугорка не один так чинить з пенсіонерами, які по три десятки, а то й більше років віддали рідному закладу. Щось подібне хотів вчинити добре відомий рашист російський актор Сан Санич Калягін з пенсіонерами, що проживали в Будинку для ветеранів сцени – теж хотів зробити безхатьками близько 100 немічних акторів, казав, що їх любить, багато зі старих ходить з ціпками, як і моя дружина, що сильно шкандибає після отриманої травми ноги під час прибирання території вишу.

Дружина, навіть, не може ходити з внуком, а лише розмовляє з ним, коли той сидить у колисці, бо здоров’я віддала роботі двірником, а як вдячність за це влада Києва направляє на нас з нею ректора, щоб через хвилювання за суди відібрати останні сили та гроші.

Шановний пане Цугорка, ви шанувальник Олександра Калягіна?

            На мою думку, пан О. П. Цугорка не  гідний бути державним службовцем і представляти державу, що воює, в тилу та очолювати провідний державний мистецький виш України.

            У войовничого і гнівливого пана Цугорка набагато краще вийде представляти державу на фронті й від імені України стріляти по ворогах.

            Я  вже звернувся до пана Цугорка з прохання записатися добровольцем до  ЗСУ і наперед привітав зі вступом до війська:

            «Прошу, ідіть так само добровольцем захищати Україну, як на виборах ректора Ви лихо і завзято викликалися іди добровольцем захищати  студентів та працівників Художньої академії.

            Ви повністю провалили свою програму кандидата на посаду ректора, зганьбили себе на весь світ. Але ще не все втрачено. Пропоную Вам на фронті доказати, що виборці таки не помилилися. Ви талановитий художник, але у Вас нічого путнього не виходить як у керівника. Як, до речі, і у мене нічого не вийшло. Керувати – то не наше. Залишимо керування іншим. Годі дратувати, смішити людей. Їм під час війни не до Ваших диких дилетантських експериментів. Не добивайте колектив та виш. Не  ганьбіть шановану у світі професію художника та своїх колег – митців, які захищають Батьківщину.

            Хай на фронті для Вас  буде прикладом Ваш добрий знайомий випускник Художньої академії Валерій Володимирович Васильєв, який 4 травня цього року загинув під селом Рокитне, обороняючи суверенітет та незалежність України. Вічна слава, шана і пам’ять герою.

            Хто крім Вас має на фронті замінити загиблого Валерія?

            Чим гірший за Вас загиблий смертю хоробрих  Васильєв, що, як і Ви, талановито розписував храми та церкви? Васильєв терпляче зносив усі труднощі військової служби, а Ви дві останні зими поспіль мордуєте холодом та безгосподарністю студентів. Васильєв розганяв окупантів, а Ви розганяєте створюваний десятиліттями колектив мистецького вишу. Васильєв стріляв у ворога, а Ви, своїми наказами про звільнення і судовими позовами стріляєте у колег. Він воював  на фронті, а Ви воюєте з колективом вишу та українськими біженцями. Васильєв відвойовував рідну землю, а Ви вже рік через  суд відвойовуєте житло у пенсіонерів.

            Кому війна, кому мати рідна?

            Може вже досить ганьбитися?

            Будь ласка, вилазьте зі свого шикарного тонованого джипа, начхайте на свої великі гроші, відмахніться від  броні чи відстрочки й уже завтра ідіть добровольцем у ТЦК, беріть автомат і робіть те, що у Вас найкраще виходить: Воюйте. Громіть. Відбирайте.

            Воюйте з росіянами, а не з українцями.

            Громіть ворога, а не колег і українських біженців.

            Відбирайте у ворога українську землю, а не у двірників зароблену каторжною працею квартиру.

            Рятуйте Батьківщину і свою репутацію талановитого митця.

            Ви ще створите шедеври, але не як ректор, а як художник.

            Хай Господь Бог помагає Вам на фронті.

            Повертайтесь живим»

            Шановні панове депутати і співробітники міської ради, коли у пана Цугорка нічого не виходить на посаді ректора, то давайте усією Україною, зокрема, і Києвом,  допоможемо талановитому художнику прийняти правильне рішення піти захищати Батьківщину. ЗСУ потрібні такі здорові та розумні чоловіки призовного віку,  як пан Цугорка. Хай воює і не хвилюється за виш: