Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

то я скажу Юпітеру, що ти відмовляєшся допомагати!» Гадаєш, легко зробити все це водночас?

— Ні, — відповів Джейсон. — Гадаю, що ні.

— І не змушуй мене пригадувати Амелію Ергарт[48]! Я досі отримую розлючені вимоги з Олімпу збити її з неба!

— Нам просто потрібна інформація, — промовила Пайпер своїм найбільш заспокійливим голосом. — Ми чули, що ви знаєте все.

Еол підрівняв свої лацкани і глянув на неї, трошки заспокоєний.

— Ну... це правда. Наприклад, я знаю про цю вашу справу... — Він змахнув пальцями на них трьох. — Цей безрозсудний план Юнони зібрати вас разом, швидше за все, скінчиться кровопролиттям. А щодо тебе, Пайпер МакЛін, я знаю, що твій батько опинився у великій біді.

Він простягнув руку, і в неї влетів клаптик паперу. Світлина Пайпер з чоловіком, певно, її батьком. Його обличчя здавалось дуже знайомим. Джейсон був переконаний, що бачив його в декількох фільмах.

Пайпер узяла світлину. Її руки тремтіли.

— Це... це з його, гаманця.

— Так, — промовив Еол. — Усі речі, звіяні вітром, зрештою потрапляють до мене. Світлину віднесло вітром, коли його схопили породжені землею.

— Породжені ким? — запитала Пайпер.

Еол відмахнувся від запитання і прищурено поглянув на Лео.

— А щодо тебе, сину Гефеста... так, я бачу твоє майбутнє.

У руки вітряного бога влетів ще один папірець — старий рваний малюнок, зроблений крейдою.

Лео взяв його так, наче той був намазаний отрутою.

І похитнувся.

— Лео? — промовив Джейсон. — Що це?

— Дещо, що я... я намалював, коли був малим. — Він хутко його згорнув і сховав у куртку. — Це... так, нічого.

Еол розсміявся.

— Невже? Усього лише ключ до вашого успіху! Так, про що ми говорили? А, так, ви хотіли інформації. Певні щодо цього? Інколи інформація буває небезпечною.

Він посміхнувся до Джейсона, наче кидаючи виклик. Меллі позаду нього похитала головою на знак застереження.

— Так, — сказав Джейсон. — Нам потрібно знайти лігво Енцелада.

Еол більше не посміхався.

— Велетень? Що ви у нього забули? Він жахливий! Навіть не дивиться мою програму!

Пайпер тримала світлину.

— Еоле, у нього мій батько. Ми повинні врятувати тата і з’ясувати, де тримають Геру.

— Слухайте, це неможливо, — відповів Еол. — Навіть я цього не бачу, і повірте, я намагався. Над місцем знаходження Гери чаклунська завіса — дуже могутня, неможливо пробитися.

— Вона в місці під назвою «Будинок Вовка», — промовив Джейсон.

— Стривайте! — Еол поклав руку собі на чоло і заплющив очі — Я щось бачу! Так, вона у місці під назвою «Будинок Вовка»! На жаль, я не знаю, де він.

— Енцелад знає, — наполягла Пайпер. — Якщо допоможете нам знайти його, ми з’ясуємо місцеперебування богині...

— Еге ж, — підхопив Лео. — І якщо ми її врятуємо, вона вам віддячить...

— А Зевс, можливо, вас підвищить, — закінчив Джейсон.

Брови Еола поповзли вгору.

— Підвищення — і все, що вам потрібно від мене, — місцеперебування велетня?

— Ну, якщо б ви ще нас туди підкинули, — доповнив Джейсон, — було б чудово.

Меллі плеснула долонями в захваті.

— Ох, він це може! Він часто посилає добрих вітрів...

— Меллі; тихо! — гаркнув Еол. — Я взагалі обмірковую тебе звільнити через те, що шляхом омани впустила цих людей.

Її обличчя зблідло.

— Так, пане. Перепрошую, пане.

— Вона не винна, — сказав Джейсон. — Але щодо допомоги...

Еол похитав головою, наче в роздумах. А потім Джейсон збагнув, що володар вітрів слухає голоси в гарнітурі.

— Ну... Зевс схвалює, — пробурмотів Еол. — Каже... каже, що було б краще, коли б вам вдалось не звільняти її, поки не минуть вихідні, тому що у нього запланована велика вечірка... Овва! Це Афродіта на нього волає, нагадує, що сонцестояння почнеться на світанку. Каже, щоб я вам допоміг. А ще Гефест... так. Гм. Вони дуже рідко погоджуються одне з одним. Стривайте...

Джейсон усміхнувся до друзів — нарешті їм щастило. Божественні батьки заступаються за них.

Позаду, з боку входу, пролунала гучна відрижка. Із вестибюля пришкандибав тренер Хедж з травою по всьому обличчю. Меллі побачила, як він сунеться по тимчасовій підлозі, й охнула.

— Хто це?

Джейсон придушив кашель.

— Це? Це лише тренер Хедж. Е-е, Ілісон Хедж. Він наш...

Джейсон був непевен, як назвати Хеджа: вчителем, другом чи проблемою?

— Наш провідник.

— Він такий мужній, — пробурмотіла Меллі.

Пайпер позаду неї надула щоки, вдаючи, що її нудить.

— Як ся маєте, хлоп’ята? — Хедж підбіг до них. — Овва, гарне місце. О! Дернові прямокутнички.

— Тренере, ви ж щойно їли, — сказав Джейсон. — І дернина в нас за підлогу. Це, е-е, Меллі...

— Аура. — Хедж заворожуюче усміхнувся. — Прекрасна, наче літній бриз.

Меллі зашарілась.

— А ще Еол от-от нам допоможе, — сказав Джейсон.

— Так, — пробурмотів господар вітрів. — Здається, що так. Знайдете Енцелада на горі Діабло.

— На диявольській горі? — запитав Лео. — Звучить уже не дуже.

— Я пам’ятаю це місце! — промовила Пайпер. — Я була там одного разу з татом. Це на сході від Сан-Франциско.

— Знову територія затоки? — тренер Хедж похитав головою. — Недобре. Зовсім недобре.

— Ну... — Еол почав усміхатися. — Щодо підкинути вас туди...

Раптом його обличчя стало млявим. Він зігнувся і постукав по гарнітурі, наче вона вийшла з ладу. Коли він випрямився, його очі були шаленими. І хоча на ньому був грим, виглядав він, як старець — дуже наляканий старець.

— Вона не говорила до мене віками. Я не можу... так, так, я розумію.

Він глитнув, дивлячись на Джейсона так, наче той перетворився на велетенського таргана.

— Перепрошую, сину Юпітера. Новий наказ. Усі ви повинні померти.

Меллі скрикнула.

— Але... але, пане! Зевс наказав допомогти їм. Афродіта, Гефест...

— Меллі!