Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

Заграла музика новин, і Еол відлетів до блакитного екрана.

Джейсон глянув на Пайпер і Лео, які здавались такими ж розгубленими, як і він.

— Меллі, — промовив Джейсон, — він... він завжди такий?

Вона сором’язливо усміхнулась.

— Ну, знаєте, як кажуть. Якщо не подобається його настрій, зачекайте п’ять хвилин. Цей вислів «вітер у голові» — це від нього пішло.

— А щодо того морського чудовиська, — сказав Джейсон. — Я бував тут раніше?

Меллі зашарілася.

— Перепрошую, я не пам’ятаю. Я нова помічниця пана Еола. Я з ним довше за багатьох, однак не настільки.

— Скільки часу зазвичай лишається кожний помічник? — запитала Пайпер.

— Ох... — Меллі на мить впала в роздуми. — Я займаюсь цим... дванадцять годин.

З плаваючих динаміків проревів голос:

— А зараз — погода кожні дванадцять хвилин! Зустрічайте вашого синоптика «Олімпійської погоди» — телеканала «ОП!» — Еола!

Еол тепер стояв перед блакитним екраном і сяяв неприродно білою посмішкою.

— Вітаю, Олімпе! З вами Еол, господар вітрів, з погодою на кожні дванадцять хвилин! Сьогодні над Флоридою пройде циклон, тож очікуйте теплої погоди, бо Деметра воліє пощадити цитрусових фермерів!

Він вказав на блакитний екран, та коли Джейсон глянув на дисплеї, то побачив, що за спиною Еола проектується цифрове зображення, тож той стояв перед мапою штатів з мультиплікаційними усміхненими сонечками і нахмуреними грозовими хмарками.

— На східному узбережжі... ой, стривайте. — Він постукав по своїй гарнітурі. — Перепрошую, народе! Сьогодні Посейдон гнівається на Маямі, отже, схоже, що заморозки повертаються до Флориди! Перепрошую, Деметро. Над середнім заходом... не знаю, чим Сент-Луїс образив Зевса... очікуйте хуртовин! Самому Борею наказано покарати область кригою. Погані новини, Міссурі! Ні, чекайте. Гефест співчуває центральному Міссурі, тож усі ви отримаєте нормальну погоду і сонячне небо!

Еол продовжив у тому ж дусі — прогнозував погоду для кожної області країни і змінював цей прогноз двічі-тричі, отримуючи повідомлення через гарнітуру, — боги, швидше за все, вимагали різних вітрів і погоди.

— Хіба це правильно, — шепнув Джейсон. — Погода ж не така безладна.

Меллі самовдоволено посміхнулась.

— І як часто смертні синоптики мають рацію? Вони говорять про фронти, повітряний тиск і вологість, але погода щоразу їх дивує. Еол принаймні каже нам, чому вона така непередбачувана. Дуже важка робота, — намагатись задовольнити всіх богів водночас. Достатньо, щоб будь-кого лишити...

Вона запнулася, але Джейсон зрозумів, що вона мала на увазі. Глузду. Еол був цілковито полишеним глузду.

— От така в нас погода, — закінчив Еол. — Побачимось за дванадцять хвилин, тому що я певен — вона зміниться!

Прожектори вимкнулися, монітори повернулись до випадкових програм, і лише на мить обличчя Еола обвиснуло від утоми. А потім він начебто пригадав, що в нього гості, і натягнув на обличчя посмішку.

— То ви принесли мені цих негідників грозових духів, — сказав Еол. — Гадаю... мушу подякувати! І ви ще чогось хотіли? Припускаю, що так. Напівбоги завжди чогось хочуть.

Меллі промовила:

— Е-е, пане, це Зевсів син.

— Так, так. Знаю. Я сказав, що пам’ятаю його.

— Але, пане, вони від Олімпу.

Еол начебто здивувався. А потім так несподівано розсміявся, що Джейсон ледве не стрибнув у прірву.

— Тобто цього разу ти тут від імені батька? Нарешті! Я знав, що вони надішлють когось, щоб переглянути мій договір!

— Е-е, що? — запитав Джейсон.

— Ох, дякувати богам! — Еол зітхнув з полегшенням. — Минуло... скільки? Три тисячі років з того часу, як Зевс зробив мене господарем вітрів. Не те щоб я не був удячний, авжеж! Та, якщо чесно, мій договір такий неясний. Безперечно, я безсмертний, проте «господар вітрів». Що це означає? Я природний дух? Напівбог? Бог? Я хочу бути богом вітрів, тому що це надає набагато більше переваг. Можемо почати з цього?

Джейсон спантеличено глянув на друзів.

— Чоловіче, — промовив Лео, — гадаєте, ми тут, щоб підвищити вас?

— А що, це так? — Еол широко посміхнувся. Діловий костюм став цілковито блакитним — без жодної хмари на тканині. — Чудово! Тобто, гадаю, я проявив трохи ініціативи з каналом погоди, еге ж? І, авжеж, я завжди в пресі. Стільки книжок написано про мене: «У розрідженому повітрі», «Вище неба», «Звіяні вітром»...

— Е-е, не думаю, що вони про вас, — сказав Джейсон, перш ніж помітив, що Меллі хитає головою.

— Нісенітниці, — відповів Еол. — Меллі, хіба це не мої біографії?

— Безсумнівно, пане, — пропищала вона.

— От, бачите? Сам я не читаю. Хто на це має час? Та очевидно, що смертні мене обожнюють. Тож змінимо мій офіційний титул на бога вітрів. А тепер щодо зарплатні і персоналу...

— Пане, — промовив Джейсон. — Ми не від Олімпу.

Еол кліпнув очима.

— Але ж...

— Я син Зевса, так, — сказав Джейсон, — але ми тут не для обговорення контракту. Ми на завданні, і нам потрібна ваша допомога.

Обличчя Еола спохмурніло.

— Як і минулого разу? Як і кожному героєві, який сюди приходив? Напівбоги! Завжди вам щось потрібно, чи не так?

— Пане, будь ласка. Не пам’ятаю минулого разу, але якщо ви допомогли мені тоді...

— Я завжди допомагаю! Ну, іноді я руйную, але здебільшого допомагаю, а іноді мене просять зробити і те, і те водночас! От, Еней, перший з вас...

— З нас? — запитав Джейсон. — Тобто з напівбогів?

— Ой, та годі тобі! — випалив Еол. — Я маю на увазі твій рід напівбогів. Ти ж знаєш Енея, сина Венери, — єдиний вцілілий герой Трої. Коли греки спалили місто, він утік до Італії, де заснував царство, що зрештою стало Римом, бла-бла-бла. От що я мав на увазі.

— Не розумію, — визнав Джейсон.

Еол закотив очі.

— Головне, що мене кинули в центр того конфлікту! Юнона така: «Ох, Еоле, знищи кораблі Енея для мене. Він мені не подобається». А потім Нептун каже: «Ні, не смій! Це моя територія. Заспокой вітри». А потім Юнона така: «Ні, потопи його кораблі, а