Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

53

– Досить! – раптом різко сказала я, ступивши вперед. – Ти хоч раз слухав, що тобі говорять? Салім, це твій шанс. Можливо, єдиний шанс хоча б трохи виправити те, що ти наробив.

 

Я побачила, як його щелепа напружилася. Він дивився на мене так, ніби я була ворогом номер один. Але в його очах була якась боротьба, щось невисловлене.

 

– І що? Ви двоє тепер разом? Сім'я, так? Із моїми грошима, із моїм життям?! – його голос був сповнений презирства, але в ньому звучав біль.

 

– Твоє життя? – несподівано спокійно відповів Емір. – Салім, у тебе ніколи не було свого життя. Ти тільки й робив, що звинувачував мене у своїх невдачах. Але я даю тобі можливість. Почни з чистого аркуша. Подивися, що ти можеш зробити сам. Без Лейли, без інтриг, без ненависті.

 

Я не могла повірити, що чую це. Емір був щирим. Він дійсно готовий усе віддати, щоб завершити цю жахливу розмову. Але чи готовий був Салім?

 

Його руки трусилися. Він дивився то на мене, то на Еміра, то на Лейлу, яка стояла мовчки, як статуя. Її плани зруйнувалися. Тепер вона більше не була в центрі гри. І це, здається, лякало її найбільше.

 

 

Я не могла відвести погляд від Лейли, яка сиділа на краю одного з крісел, її губи міцно стиснуті, а руки нервово стискали підлокітники. Вона виглядала так, ніби готова була розірвати когось на шматки, але сил стримувати себе ще вистачало. Її підбори відбивали нервовий ритм по підлозі, заповнюючи тишу кабінету.

 

Салім стояв біля вікна, його рука ледь помітно здригалася, коли він намагався дістати сигарету з кишені. Він завжди курив, коли був на межі. Але зараз не міг навіть запалити, адже сигарети були пом’яті, як і його спроба зберегти холоднокровність.

 

Емір, навпаки, сидів спокійно, схрестивши руки на грудях, і його присутність тиснула на всіх, немов бетонна стіна. Він був наче мисливець, що вже загнав свою здобич у кут, і зараз просто чекав, поки вона прийме свою долю.

 

Я стояла осторонь, спостерігаючи за ними, але відчувала, як їх стан люті проникає всередину мене.

 

– Ну що, Салім, – нарешті заговорив Емір, розриваючи тишу, яка вже стала нестерпною. – Ти маєш прийняти рішення. Тут і зараз.

 

Салім різко розвернувся до нього, його очі палали гнівом.

 

– Ти мене підганяєш? Хочеш, щоб я просто так узяв усе це й пішов? Думаєш, мені це потрібне?

 

– Я думаю, що ти завжди цього хотів, – спокійно відповів Емір. – Ти завжди хотів свободи. Грошей. І влади. Хіба це не так?

 

– Так, – різко відрізав Салім, роблячи крок уперед. – Але не від тебе! Тепер я не хочу нічого, що стосується тебе!

 

– Ах, так? – Емір злегка посміхнувся, але його голос став холоднішим. – То чому ти зараз тут, у моєму кабінеті? Ти прийшов сюди з Лейлою незаконно, щоб щось отримати. Не прикидайся святим, Салім.

 

– Ми прийшли за справедливістю! – несподівано втрутилася Лейла, різко підводячись із крісла. – А не за твоїм проклятим спадком!

 

Її голос лунав різко й фальшиво, але вона намагалася переконати хоча б себе.

 

– Справедливістю? – повторив він, не стримуючи іронії. – Лейло, ти смішна. Ти навіть не розумієш, що це слово означає.

 

Лейла різко повернула голову в мій бік, її очі блиснули.

 

– А ти що, свята? – глузливо перепитала вона. – Думаєш, я не знаю, як ти "використовувала" Еміра? Ти була і є його іграшкою.

 

– Досить, – перебив її Емір, його голос був тихим, але достатньо суворим, щоб змусити всіх замовкнути. – Ти переводиш тему!

 

Салім знову повернувся до вікна, нервово перебираючи руками.

 

– Справедливість, гроші, свобода... – пробурмотів він, наче говорив сам із собою. Потім різко обернувся до батька. – І що ти хочеш, щоб я зробив? Просто взяв це все й зник?

 

– Саме так, – підтвердив Емір, злегка нахилившись уперед. – Я даю тобі шанс. Можливість почати все спочатку. Але без мене, без нас.

 

– І що потім? – Салім гірко засміявся. – Я стану таким, як ти? Одиноким, з купою грошей і без жодної людини, яка б мене любила?

 

– Це вже залежить від тебе, – спокійно відповів Емір.

 

– Ніхто тебе не любить, тату, – кинув Салім, відчутно підвищивши голос. – Люблять тільки твої гроші.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍