Христина Лі Герман - Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман

Розділ 21

    Про те, на що підписалася, я усвідомила стоячи перед гардеробом. Згадавши зовнішній вигляд Емілії, дійшла висновку, що план провалився. Тому вирішила зібрати навколо себе коаліцію для допомоги в такому "важливому" питанні: а що, власне, краще надіти на вечерю з сім'єю свого хлопця?

    Пригадавши, що майбутній вечір, далеко не просто вечеря, ставало тільки гірше. Мабуть, одній мені. Адже Кім встигла окупувати диван і так розговорилася з Людою, що на мене у новоспечених подруг часу не залишилося.

    — Навіщо я погодилася?! — всоте повторивши, сіла з банкою пива на диван і закрила очі. — Я ідіотка!

    — Перестань стогнати! — чути з вуст Люди англійську виявилося дико незвично. — Подумаєш, вечеря! Чого ти драму влаштувала? Поїси, усміхнешся, поставиш усіх на місце і завершиш вечір в ліжку з гарячим хлопцем. Чого боятися?

    — Лінда діло говорить, крихітко. Ти занадто напружена, — Кім відкрила моє пиво і підморгнула.

    — Ви знущаєтеся? Я це затіяла не для сексу з Лео! Він у мене живе! Спить он у тому ліжку! Причому тут знову секс? Ви дійсно не розумієте, наскільки важливий мій зовнішній вигляд сьогодні?

    Я вибухнула обуренням. І це мої подруги! Як можна було так безвідповідально віднестися до мого прохання допомогти?

    — Нагадайте, навіщо я вас познайомила? — кисло прошепотівши, я випила пива і мало не вдавилася від відповіді "Лінди".

    — Поговорити? А хіба ні? — Люда підвела брову, а Кім загадково посміхаючись, оглянула екран.

    У цей момент я і запідозрила щось недобре. Проте і рота розкрити не встигла, як в двері постукали. Нахмурено оглянувши Кім, я встала і поспішила відкрити.

    — Міс Шевченко? Вам доставка з модного салону "Wellington". Будь ласка, розпишіться! — кур'єр протягнув чорну коробку і планшет з такою посмішкою, ніби я його мільйонний клієнт. — Так, ось тут! — додав, як тільки я прибито потягнулася до екрану.

    Закриваючи двері і дивлячись на коробку, повернулася у вітальню і констатувала:

    — Ти знала, — вимовила дивлячись на Кім, а кинувши погляд на екран, додала: — А тобі вона сказала мовчати. Так?

    Проте ні Кім, ні Люда відповідати не збиралися. Вони розвели руками і розсміялися.

    — Дуже весело! Враховуючи, що сукня — половина біди, — сказавши впівголоса, я сіла на диван і відкрила коробку.

    — Очманіти! — Кім мало не розлила пиво, а Люда смішно підвелася, думаючи, що зможе більше побачити через екран. — Це точно вибирав Лео? Такої цнотливості і благочестя я від нього не чекала.

    Слухаючи Кім, не могла відірвати погляд від насиченого яскраво-червоного кольору. Провівши рукою по тканині, вловила наскільки ніжною вона виявилася на дотик. Ні, в коробці була не сукня. Там лежав шикарний брючний костюм, на який я дивилася того дня, коли Джейс приперся в торговий центр. По дорозі назад, я зайшла в неможливе для себе "тієї" місце — магазин модного дому. Там і продавався цей костюм.

    Підвівши погляд, я не помітила, як по щоці побігла сльоза. Як він... Звідки він дізнався? Він вже тоді стежив за мною? Як пояснити це?

    — Вона плаче? — вереск Люди привів до тями.

    Змахнувши сльози, я підняла погляд і промовчала. Хоч дівчата і були мені дорогі, але щось усередині підказувало — є спогади і речі, які не слід знати нікому.

    — Кеті? Що... — Кім спохмурніла, але я швидко посміхнулася і підвелася.

    — Час збиратися. Лео заїде через дві години. Часу майже не залишилося.

    Зміна мого настрою виявилася настільки очевидною, що Кім не квапилися йти. Вона все чекала дзвінка Вальта, а у кінці і зовсім сказала:

    — Може, я залишуся. Ти не добре виглядаєш, — співчутливо вимовивши, вона стала в дверях.

    — Все гаразд. Просто я хвилююся. А тобі пора до Вальтера.

    Закотивши очі Кім забубоніла:

    — Бернардо божеволіє від захвату, що Самурай віддав йому свій байк для сьогоднішніх перегонів. Вальтер вже виє. Благає приїхати в Сохо і врятувати його від італійського психозу. Ці хлопці з їх іграшками.

    — Сьогодні перегони? — я зупинила Кім, а вона ствердно кивнула.

    — Типу того. Нічого серйозного, і точно не пов'язано з мексиканцями. Просто покатаємося по місту, після заїзду по звичній трасі. Так що не лише ви з Лео сьогодні розважаєтеся, — Кім підморгнула і махнула рукою на прощання.

    Провівши її, пробурмотіла:

    — Якась сумнівна у мене розвага намічається.

    Повернувшись в спальню, не змогла втриматися від дуже яскравого текстового повідомлення:

    "Бачу, проблему з оплатою навчання ти розв'язав, якщо розкидаєш гроші на вітер".

    Знімаючи білизну і дістаючи підходящу, розчула вібрацію телефону. Відповів. Природно, я проігнорувала повідомлення і пішла в душ, а коли закінчила з укладкою чарівних кучерів, взялася прочитати послання. Краще б зробила це відразу.

    "Це не мій подарунок. Омма прилетіла сьогодні вранці. Як тільки дізналася, що ти погодилася супроводжувати мене, я не зміг її зупинити. І так. З нею сестра. Тому це дійсно сімейна вечеря. Сподіваюся, ти вже пошкодувала, що вмовила мене погодитися. Адже ми могли абсолютно інакше провести цей вечір. Приміром, я б використав те, що залишив на дні коробки з подарунком. Поглянь"!

    По-перше, плювати я вже хотіла на все. Його мати з сестрою в Нью-Йорку, і мабуть, приїхали тільки через мене.

    Прокляття! Я влипнула!

    Тремтячими руками перевіряючи коробку, завмерла, відчувши холод металу. Промайнула здогадка. Проте я до останнього не вірила, що дістану з дна коробки наручники. Але це виявилися вони. Справжні браслети. На них навіть було маркування поліцейського відділка.

    — Божевільний! — прошипіла, згадавши колотнечу поліцейських в шпиталі.

    Виходить, Леонард не погребував поцупити браслети не у когось, а у інспекторів поліції. Фініш.

    — Чому я не здивована? — піднявши наручники, оглянула їх і перевела погляд на дзеркало.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍