Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Таку, що має кров…жриці…я для них вишуканіщі ласощі в порівнянні з людьми.
- Справді? – торкається мого підборіддя.
- Так… ненавчена відьма… чи жриця, чий дар спить…найбеззахисніша здо…
Його губи накривають мої. Торкаються…обпалюють… мої руки самі лягають йому на плечі. Мить – і я вже в обіймах, з яких неможливо вирватись саме тому, що неможливо цього захотіти… Спрага охоплює , позбавляє думок… Лиш ці торкання, цей шовк волосся під руками, тепло його шкіри, запах… Стук дверей приводить до тями, коли ми в обіймах так тісно, що я відчуваю, як серце Міргана здвоєними ударами б’ється мені в груди…
В кімнаті нікого немає. Скоріш за все, це була Ліс.
- Нам варто спуститися у вітальню, - говорить Мірган і цілує мене знову.
Продовжує тримати мене в обіймах, заперечуючи власні слова, жадібно припадає до губ… Час зникає, я не знаю пройшла вічність чи тільки мить, в своєму запамороченні я цілую його не менш спрагло, ніж він. Нарешті Мірган відсторонюється перевести подих і притискається скронею до скроні , опалюючи диханням шию.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго», після закриття браузера.
