Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

Данте не пам'ятала, як дійшла до своєї кімнати. Все було, як у тумані. Її трусило і розривало зсередини. Емоції заполонили її. Увійшовши до приміщення, Данте зачинила двері і, впавши навколішки посеред кімнати, заплакала.

- Мила, - Кем обійняв Данте. - Що мені зараз зробити для тебе?

- Просто побудь зі мною, - вона міцно його обняла. - Обіцяй, що після того, що я зробила, ти не перестанеш кохати мене.

- Ти ж знаєш, ніякий твій вчинок чи провина не змусить мене розлюбити тебе.

- Дякую, - тихо мовила Данте.

Більше цього дня мисливиця не промовила жодного слова. Мовчки вони просиділи посеред кімнати кілька годин, поки Данте не заснула в обіймах янгола.

Минуло три дні

Данте перестала малювати черговий захисний символ. Дівчина зачинилася в одній із веж замку. Вона склала потрібні інгредієнти для призову в металеву тарілку та підпалила їх. На мить вміст спалахнув зеленим, а потім чорним полум'ям.

- Доброго дня, дитино, - перед Данте з'явився Смерть. - Сподіваюся, ти покликала мене через щось дуже важливе.

- Так, - відповіла мисливиця. – Є розмова.

- Тоді, з твого дозволу, я присяду, - Смерть підійшов до крісла, що стояло біля вікна. - Бачу, ти підготувалася до мого приходу, - він побачив графин з віскі та келих.

- Я хочу знати: чи ви повернули мене до життя? – обережно спитала Данте.

- Ну точно, що не Бог, - Смерть налив собі віскі і відпив із келиха.

- Навіщо?

- Хм… дай подумати. Тут є кілька варіантів. Перше, я не зміг більше дивитися як мій племінник повільно, але впевнено знищував себе. Другий – ти потрібна цьому світу.

- Потрібна? Навіщо? – здивувалася Данте. – Таких, як я мисливців, на планеті повно. Чому тільки мене повернули?

- Ти не перший мисливець чи мисливиця, якого я повертаю з того світу. Не така вже ти особлива, як вважаєш. Ти потопаєш в крові своїх жертв, риданнях їх близьких і власних стражданнях. Правду кажучи, ти маєш горіти в Пеклі, а не ходити по землі.

- Тоді чому ви мене повернули? Якщо я вже така погана.

- Є й третій варіант. Твій час не настав. Розділи твого життя ще не закінчилися, і книга, в якій вони записані – ще сповнена пустих сторінок, - Смерть зробив черговий ковток із келиха. – І поняття хороше і погане – відносне. Для когось ти чисте зло, а хтось бачить тебе світлим янголом. Я задовольнив тебе своєю відповіддю?

- Ні, - з побоюванням сказала Данте. Все ж таки вона боялася того, хто зараз перед нею. – Після смерті я не потрапила ні до Пекла, ні до Чистилища. Я була у Раю? Була зі своїм чоловіком та дочкою, адже так?

- Я лише можу забрати душі людей. А куди вони вирушають далі – не моя турбота. Що стосується тебе – ти заслуговуєш бути в кращому місці, - Смерть зібрався йти. - І ще: ти правильно вчинила з Рейвен. Вибери ти інший варіант подій, з часом твоя донька вбила б усіх, хто тобі дорогий. Деякі народжуються злими, а в деяких злість формує їхнє оточення та соціум. І Данте, більше не клич мене. Ніколи, – Смерть зник.