Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

Dimmi le tue verità

Через сім місяців

Данте разом із друзями вирушила на чергове полювання. Цього разу це було гніздо вампірів. Досить-таки могутніх вампірів. Щоб їх знищити знадобилося чотири мисливці та перевертень. Ці вампіри вже не одне десятиліття тероризували місто. Вони настільки залякали його мешканців, що ті раз на місяць приводили до вампірів когось із місцевих, точніше, це було людей двадцять щомісяця для годування. Орден дізнався про це і Данте вирішила припинити бенкет ікластих.

Дівчина обезголовила чергового вампіра.

- Сподіваюся, це був останній, - вона сховала мачете.

- Так, - відповів Кріс. – Я більше не чую нікого.

- Чудово. Потрібно перевірити, чи є тут хтось живий з людей, - наказала Данте іншим мисливцям. - Кріс, ти зі мною.

Друзі вирушили перевіряти кімнати величезного маєтку, де мешкали вампіри.

- Чому Кем із нами не пішов? Я думав, він нікуди тебе одну не відпускає, – Кріс усміхнувся.

- Він зайнятий якимись своїми справами. Майже тиждень відсутній. І добре. А то слідує за мною, немов моя тінь. Це вже починає набридати. Дуже.

- Тоді скажи йому про це. Як взагалі у вас справи? - Кріс зайшов до чергової кімнати, Данте пішла за ним.

- Знаєш, нормально. Ми стали менше сваритись, більше слухати один одного, не приховувати майже нічого один від одного. А ще він намагається знайти спосіб зняти з мене прокляття, – Данте оглянула кімнату. У кутку, на стільці, вона побачила шкіряну куртку. Пройти повз неї вона не змогла. Данте приміряла річ.

- Та припини.

- Що? Це ж PRADA. Вампірам вона не потрібна більше, а мені дуже личить. Хоч якась користь від ікластих. У крутих речах вони розуміються.

- Ми відволіклися. Ти ж казала, що Кем і Нейт давно шукали спосіб зняти твоє прокляття. Думаєш, Кем знайде його?

- Хто знає.

- Запитаю інакше? Ти хочеш, щоб він знайшов спосіб розвіяти твоє прокляття?

- Так. Ні. Не знаю. Просто я стільки років жила одним полюванням, знаючи, що мене не можна вбити. А якщо все зміниться... Не знаю, чи я готова до цього. Пішли. Тут нікого немає, – Данте зібралася покинути кімнату. Раптом перед друзями постала дівчина.

- Хто ви такі? І де я? - запитала незнайомка.

Раптом усе почало зникати, і дівчина ніби провалилась у порожнечу.

Дзвінок будильника розбудив дівчину, котра спала. Вимкнувши його, вона піднялася з ліжка і пройшла у ванну, вмилася. У дзеркалі на неї дивилася молода дівчина років двадцяти двох, смаглява шкіра, чорні брови, густі вії, темно-карі, майже чорні очі, пухкі губи. Під правим оком дівчина мала акуратну родимку. Вона витерла обличчя і почала розчісувати трохи хвилясте, довге волосся, каштанового кольору.

- Джуліє, ти не проспала, і це вже добрий знак. Іспит ти напишеш сьогодні на відмінно, - дівчина усміхнулася собі, і вирушила збиратися до університету.

О дев'ятій ранку біля головного входу на Джулію вже чекала подруга.

- Ти знову не виспалася? - запитала та. - Той самий сон спати не дає?

- Угу, - відповіла Джулія. - Давай потім про це поговоримо. За філіжанкою ароматної кави. Не хочу забивати собі голову перед іспитом.

- Ок. Як забажаєш. Зустрінемося у кав'ярні після. Успіхів. Хоча я і так знаю, що ти здаси свій улюблений предмет на «відміно», - подруга покинула Джулію. Та сама вирушила у потрібну аудиторію. Через сорок хвилин Джулія перестала відповідати на запитання тесту і здала свою роботу. Полегшено видихнувши, дівчина попрямувала в кав'ярню до подруги. Там вона замовила собі лате, а Кейт (ім'я подруги) – звичайну каву. За їх улюбленим столиком, Джулія чекала на подругу. Поки Кейт не прийшла, дівчина вирішила переглянути свої старі фото, щоби видалити непотрібні. На одному з них вона помітила чоловіка, який був схожий на незнайомця з її сну. Але Джулія не надала цьому значення.

- Довго чекаєш? - запитала Кейт, присівши поруч.

- Ні. Твоя кава ще не встигла охолонути.

- Як твій іспит? - поцікавилася подруга.

- Добре. Мені здається, я правильно відповіла на всі запитання. А твої справи як?

- Теж добре. Ми з Клайвом знову разом. І ще, - вона продемонструвала Джулії обручку на безіменному пальці, - ти станеш подружкою нареченої.

- О, боги! Я вітаю тебе, – Джулія обняла подругу. – Коли це сталося?

- Учора ввечері, коли ми ходили до ресторану. Я така щаслива, - Кейт постійно усміхалась. – Про мене ми ще встигнемо поговорити. Розповідай, що цього разу снилося тобі? Знову жахіття?

- Я б так не сказала. Мені знову снився цей високий сіроокий чоловік і брюнетка у шкірянці. Цього разу вони полювали на вампірів. Разом вони сняться мені вже вп’яте, а окремо тільки він разів тринадцять приходив у мої сни.

- Може, це якийсь твій страх тобі так показується? Або ж твій майбутній хлопець, – Кейт усміхнулася. - І взагалі, по твоїх снах час книги писати. Ти б точно прославилась. А якби ще зняли фільм чи серіал, то – всесвітня слава була б твоя.

- Не накручуй. Це звичайні сни. Просто моя підсвідомість хоче щось мені сказати, а я не можу зрозуміти що саме.

- Джулс, а може, у тебе такі сни від напруженого навчання? Адже ти прокидаєшся і засинаєш із книжками. Зроби перерву.

- Зроблю, як тільки здам усі іспити. До речі, про навчання. Я до бібліотеки. Ти зі мною?

- Ну, ні. Я краще піду до Клайва. До зустрічі.

Подруги попрощалися, і Джулія вирушила до бібліотеки університету. Джулія Райт – двадцятидвохрічна студентка факультету культурології одного з університетів Великої Британії. Дівчина завжди любила цей предмет і ще у підлітковому віці знала, що обере для вступу. Вона завжди любила вивчати культури інших народів, мріяла, що знайде якісь артефакти та прославиться. Для цього вона робила все, що в її силах. Найбільше часу вона приділяла навчанню.

Ось і сьогодні замість того, щоб відпочити чи провести час із друзями, Джулія вирушила до бібліотеки університету. Там дівчина пробула цілий день, читаючи том за томом чергової книги. За цією справою вона й заснула. І знову їй наснився черговий сон, у якому вона побачила сіроокого незнайомця, брюнетку та ще кілька людей. Цього разу вони не бачили Джулію, вона просто спостерігала за ними. Усі вони виглядали веселими: про щось жартували, сміялися та випивали. До компанії приєднався ще один чоловік. То був високий блакитноокий брюнет. Він підійшов до темноволосої дівчини і щось прошепотів їй на вухо. Від почутого вираз її обличчя змінився з радісного на стурбоване. Разом із чоловіком вони покинули компанію. Джулія вирішила піти за ними. Адже високого брюнета вона ще не бачила у своїх снах. Простий інтерес переміг здоровий глузд.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍