Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

• передача права власності на майно кримінального походження легальній організації чи приватній особі, що можуть обґрунтувати правомірність походження майна;

• перетворення форми власності (із кримінальним минулим) у некримінальну;

• дроблення великої суми та її вливання у фінансову діяльність в обсязі недекларованого характеру, тобто обсяг кримінальної суми “брудних” у минулому грошей розчиняється в обсязі серій дрібних угод;

• документована демонстрація легальності “брудних” у минулому грошей. Наприклад, для колишньої практики були характерні купівля виграшних лотерейних білетів, інсценування одержання спадщини від підставних багатих родичів та ін.;

• переказування грошей на рахунки різних осіб, а потім їхнє повернення у вигляді боргу, оплати реально не виконаних послуг;

• скуповування банківських платіжних документів і цінних паперів;

• використання рахунків на пред’явника;

• придбання нерухомості, а потім легалізована реалізація зі збільшенням вартості за рахунок прихованого включення кримінальних коштів;

• підставне співзасновництво спільних підприємств із подальшим експортом-імпортом капіталів за кордон чи, навпаки, у країну перебування;

• перекачування грошей через банки країн, що мають пільговий податковий режим (Гонконг, Люксембург, Ірландія, Швейцарія);

• використання банківських авізо.

Високорентабельним у плані відмивання “брудних” грошей є використання злочинними структурами офшорних зон, що є відпрацьованими за своєю технологією “податковими гаванями”. Офшорні зони забезпечують високу таємність вкладів і осіб вкладників, що дає змогу нагромаджувати там колосальні суми. В окремих країнах діють десятки тисяч офшорних підприємств різної спеціалізації. Для організації такої компанії в країнах СНД необхідно витратити всього від 300 до 1000 дол. Ще один із способів відмивання — відкриття тіньових комерційних структур, що інсценують легальну економічну діяльність, імітуючи прибутковість підприємств, і легалізують доходи за допомогою укладення “безтоварних договорів”. Продуктивним для відмивання є також такий спосіб: інсценування іноземних інвестицій від фірм за кордоном, в якій капітали формувалися зі злочинних джерел за кордоном чи усередині країни, в якій створювалося спільне підприємство. Створення й інвестування підприємств за кордоном, з переведенням туди устаткування і капіталів, дає змогу підготувати місце для можливої втечі.

В Україні у новому Кримінальному кодексі (2001 р.) введено ряд статей, які стосуються легалізації злочинних доходів (ст. 207-209, 212 та інші), вони виділені в окремому розділі VII “Злочини у сфері господарської діяльності”.

4. Комп’ютерні кримінальні операції з грошима на рахунках вітчизняних і іноземних банків. Проникнення в бази даних конфіденційної інформації.

Сьогодні організовані злочинні структури дедалі частіше проникають до електронних банків даних для здійснення великомасштабних економічних афер. До таких спроб як транснаціональних злочинів найчастіше вдаються одночасно на території кількох країн. З використанням комп’ютерних технологій злочинні угруповання викрадають кошти з використанням підробки кредитних карток. Комп’ютерні технології застосовуються і при вчиненні інших злочинів проти економічної безпеки країн СНД, наприклад, при здійсненні фальшивомонетництва.

У міжнародних злочинних угрупованнях з’явилися групи комп’ютерних зломників. Так, група зломників, що складалася з американських, англійських і російських хакерів, восени 1997 р. проникла в комп’ютерні бази даних міністерства оборони США, а навесні 1998 р. викрала звідти цілком таємні відомості.

5. Підробка грошей і документів.

У зв’язку з тим, що підробка і збут грошей, документів і цінних паперів потребує значних попередніх витрат і наявності злочинних зв’язків у різних країнах світу (без цього неможливо придбати дороге устаткування і збувати фальшиву продукцію), ця сфера уже давно перестала бути полем діяльності злочинців-одинаків і нині є одним із проявів діяльності міжнародних злочинних співтовариств. Існують підпільні підприємства, що виготовляють підроблені паспорти різних країн. Особливо це характерно для нігерійських злочинних груп, що у великій кількості почали проникати на територію України, Росії і Казахстану, використовуючи при цьому фальшиві паспорти (насамперед Ямайки і Великобританії).

Дедалі більшого поширення набувають злочини, вчинені іноземцями, які кваліфіковано, у промислових масштабах виготовляють підроблені документи. Ці особи також скоюють такі злочини: збут підроблених закордонних паспортів; незаконний в’їзд в інші держави; нелегальне проживання; неправомірне використання кредитних карток та інших міжнародних платіжних банківських документів. Виявлено факти встановлення іноземними громадянами злочинних контактів з громадянами України з метою збуту товару, що має попит, обміну валюти за підвищеним курсом і для здійснення інших, у тому числі загальнокримінальних злочинів[33]. Останнім часом встановлено факти здійснення злочинів організованими міжнародними злочинними угрупованнями, що створені на основі як національних злочинних організацій (китайські, японські, афганські, в’єтнамські, поєднувані в централізовані злочинні співтовариства), так і міжнаціональних груп, організованих за принципом знайомств і земляцтв, без чіткої координації між ними (нігерійці).

6. Міжнародні економічні шахрайства.

Кримінальні елементи вдаються до спроб за рахунок злочинних коштів приватизовувати державні об’єкти, причому найрентабельніші з них[34]. Злочинні угруповання планують і здійснюють великомасштабні шахрайства з використанням уже наявних злочинних зв’язків. Створення спільних підприємств найчастіше є прикриттям для діяльності міжнародних злочинних співтовариств. Можна стверджувати, що на території країн СНД діють найнебезпечніші міжнародні злочинні групи, що спеціалізуються на економічних шахрайствах. Так, ті шахрайства, що заподіяли значний збиток економіці США і країнам Західної Європи, пов’язані з використанням “нігерійських листів” і вже досить широко практикуються в Україні, Росії і Казахстані. Суть цієї махінації — у відправленні на ім’я організацій від імені державних органів африканських країн надзвичайно вигідних пропозицій щодо реалізації тих чи інших угод. Навіть переговори з цього питання відбуваються у приміщеннях посольств за участю “дипломатичних” представників. Природно, усе завершується злочинним заволодінням грошима довірливих клієнтів.

Одним з найнебезпечніших явищ останніх років стало злиття міжнародних злочинних організацій із представниками органів влади, банківським, промисловим капіталом, а також із правоохоронними органами. Те, що відбувається в Росії, Казахстані та інших країнах СНД, не може не викликати занепокоєння. В зв’язку з цим можна зазначити такі вкрай небезпечні тенденції:

• значна частина дрібних і середніх банків потрапили під цілковитий контроль мафіозних структур, які і контролюють насамперед зовнішньоекономічні операції, пов’язані з контрабандою, прихованням злочинних доходів, незаконними операціями при експорті-імпорті, при скуповуванні цінностей за кордоном;

• ряд великих банків використовує мафіозні структури у своїх інтересах з метою тиску на місцеві органи влади, правоохоронні органи, для вимагання під час здійснення низки свідомо невигідних для контрагентів дій;

• великі банки і підприємства використовують мафіозні структури з метою заміни легального цивільного й арбітражного провадження злочинними розбірками, санкціями за невиконання рішень яких найчастіше є смерть;

• в окремих регіонах керівниками адміністрації стають ставленики конкретних банків і фінансових груп, те саме можна сказати про багатьох колишніх членів уряду Росії, які виконували їхні доручення, особливо в зовнішньоекономічній діяльності. Це призвело до того, що відсутня вільна торгівля цілим переліком стратегічно важливих товарів;

• чимало великих корпорацій Заходу безпосередньо