С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Снів не було взагалі. У темряві марилась какофонія голосів: Маапа, Ан-Лін, і, навіть, покійної нені.

***

Через сторонній шум душа затрепетала в передочікуванні, навіть молоточки притихли.

Рудрайг?

Під крики Головного, який збирався увійти всередину, я протерла очі і спробувала сісти.

Весь у чорному. Щось рано для траурного вбрання. Я б ще пожила.

Чоловік на секунду завмер, стискаючи в руках паперовий пакет. Жодної емоції. Наче маску надів. Від досади аж закусила губу, зажмуривши очі. Вичекав, щоб з’явитись у момент слабкості і ткнути носом, що мене попереджали. Була б воля – стала невидимкою. Рука машинально потягнулась до тумби та не намацала нічого, крім стерильної поверхні і склянки з водою.

Виставивши керівника тхронського відділу за двері. Охталан Нямаданні сухо привітався і без зайвих церемоній сів на стілець, не відразу зрозумівши, що він прикручений. Службове проводить, інакше б він у ці краї не полетів.

Пильний погляд алійця витягував останні сили. Скільки часу пройшло перш, ніж чоловік знову заговорив? Але ні, розмовою це не назвеш.

— Якось смішно, навіть. Думала, це мені щось розкажуть.

— Що Вас цікавить, Теарро?

— Ну хоча б останні діагнози. Бо якось… некомфортно, — на останньому слові голос стишився.

— Якщо Ви згодні на скринінг, після його закінчення відповім на усі Ваші питання.

Статути. Службові. Яке це тепер має значення? Я ковтнула вміст мензурки не роздумуючи. Нехай собі дивиться. Низький голос вривався в мозок, молоточки перейшли на ультразвук. Кімната закрутилась. Процедура пожирала останні сили, і я подякувала своєму гостю, що завбачливо дозволив лежати.

Мозок все ще переварював почуте, але сприймалось це наче новини в мережі. На Авімі нове нашестя щупів. Трьох безвісти зниклих з персоналу заводу досі шукають, решту тіл, нафаршированими личинками комах, кремували на станції, надіславши рідним лише урну з попелом.

Після складної операції у регенераційній капсулі я впала в кому. Зрозуміло, чому планшет прибрали. Там, певно, простирадло діагнозів. І виснаження – далеко не найгірший.

— Теарро, розумію, що Вам зараз не до того, але поставлю ще одне питання. Постарайтесь відповісти на нього чесно. Ви звинувачуєте Тарана у тому, що сталося під час Вашого спільного завдання?

Командна робота – те, що вбивали нам в голови з першого дня відбору. Спільні тренування, тестування, навички роботи в групах і прикриття напарника – принципи, на яких тримається ЗОХІ. Ціна помилки – життя. Це розуміє кожен, хто вдягає сіру форму.

Як же там правильно? Невиконання обов’язків, що призвело до серйозних наслідків, здається.

Його відсторонили. Цілком розумне й очікуване рішення. Знаючи, наскільки непросто Таран звикав до мого існування, припускаю, що ЗОХІ згадали усі промахи, яких за роки роботи у алійця зібралось достатньо, і, не чекаючи результатів службового, згодували свого ж голодному до скандалів суспільству.

Найбільше я боялась, що для Головного ця процедура – просто формальність, що наближає розслідування до логічного закінчення. Новий очільник ЗОХІ так ретельно копався у спогадах, наче й справді вірив, що Таран спеціально лишив мене на поталу тій тварюці. І, як переконати цього чоловіка у зворотному, я не знала.

— Не думаю. Він зробив, що міг.

Обличчя Головного знову не видало жодної емоції. Прощаючись, Охталан Нямаданні передав мені пакет з рештками того, що колись було моїм комунікатором, додавши, що рюкзак з Авіму надішлють пізніше.

***

— З минулим Днем Народженням, Теарра. Ні-ні, лежи, не вставай.

Поки я тихцем почісувала свіжозрощені ребра, Рудрайг нерішуче поклав на стіл компактну коробочку.

Серце завмерло, шрам страшно засвербів. М’ятий пацієнтський халат, виглядав максимально недоречно. Не хотілось, щоб він бачив мене такою: жалюгідною і беззахисною. Треба було хоч душ прийняти.

— Дякую, — сором’язливо опустила очі, вдаючи, що зацікавилась вмістом подарунку.

— Ти змусила усіх нас добряче похвилюватись. Не треба так більше, — голос Рудрайга звучав винувато, без звичного тепла.

Я зробила щось не те? Що трапилось за час перебування тут?

— Руд, в тебе все гаразд? — вирвалось.

— Цілком. Просто роботи багато зараз… А ще… Пропоную сходити на обід до моїх батьків і там обговорити твою ідею з конкубінатом. Якщо ти згодна, я узгоджу дату візиту.

Передчуття просто волало від недомовленостей. Може, накручую себе?

Традиційна мелайська сукня із золотою вишивкою, усміхнені гості і весільні обітниці, що линуть від щирого серця. Останніми роками я все частіше мріяла про зв’язування. Хай у душі не живе те няфкове захоплення, як це було з Муровскі, але Рудрайг турботливий, уважний, кохається як востаннє. У нього хороше почуття гумору і стабільний дохід. Всі гроші світу ми не заробимо, але хіба двом половинкам так багато потрібно для щастя? Правда ж? На більшості планет системи договір конкубінату переростає у повноцінний шлюб, а на деяких прирівняний до нього.