Александра - Зотліла, Александра

Ненавиджу...Не його. Себе.

Крик так і рвався, і не знаходячи виходу розривав з середини.

РУСЛАН

Сашу я знайшов у кабінеті посеред жахливої розрухи. Вона сиділа на підлозі і плакала. Присівши на впочіпки, взяв її на руки і поніс в гостьову кімнату. Зараз їй не потрібні слова. Лише мовчазна підтримка. Тому посадивши її на коліна пригорнув до себе, вона ж в свою чергу зжалася і притулилася до грудей. В такому положенні, вона здається ще меншою.

-Чшш, все буде добре, люба.-Пошепки говорив, пригладжуючи волосся на голові. Згодом, почувши мирне сопіння, зрозумів, що дівчина заснула і вирішив занести її на ліжко в кімнаті, щоб вона нормально поспала. А сам пішов в кабінет, щоб прибрати. 

Боже...тут ніби тайфун пройшов. Поклавши все на місця, позбирав пляшки і виніс сміття на кухню. Завтра викину.

Так..мені точно потрібна кава. Доки вода закипала, я подзвонив Дену, щоб дізнатися, як просувається справа.

-Да, Рус.-Друг відповів майже одразу.

-Привіт Денисе.

-Знайшов свою пропажу?

-Так, он спить в кімнаті.

-Хай спить. Їй це потрібно після того, що вона пережила.

-Як справи просуваються?

-Поступово. Тих гавриків вже відправили у СІЗО, скоро відбудеться судовий процес. А далі все стане відомо. Я зроблю все, щоб їх посадили, а вже там влаштую їм "Райське" життя.

-Прекрасно. Однак, мене бентежить одне питання.-Надсьорбнув терпку каву.-Якщо ви завезли Сашу до Самойловича, то як вона з нами в камері опинилася?

-Мені теж це дуже цікаво. 

-А чи не може бути так, що Самойлович опинився щуром?

-Не знаю точно, але першопочатковий план був виконаний. Людей він підіслав.

-Тим не менше, про втечу Саші, не повідомив. Не знати він не міг. Там дім нашпигований камерами, а по периметру розставлені охоронці. 

-Розберемося поступово.

-До речі, Сашу виманили, погрожуючи життям Лєни. Дівчині ногу прострілили. Дізнайся но, що з нею. Не хочу, щоб Саша нервувала.

-Так, я планував завтра перевезти її до себе в "Medibor" на реабілітацію. Ти теж завтра приїжджай. Треба здати аналізи, щоб перевірити чим тебе накачали.

-А це обов'язково?

-Безумовно.

-А тепер іди спати. Тобі треба відновити сили.

Мене дійсно клонило в сон, не дивлячись, що майже добу пролежав у відключці. Навіть кава не допомагала. Залишивши недопитий напій, пішов у спальню і тихо ліг біля Саші. Вона, мов відчула мою присутність і інстинктивно прижалася ближче.