Маїра Цибуліна - Я його Ляля, Маїра Цибуліна

- Яку?

- Ця гадюка могла подзвонити з чужого мобільного, який вона позичила на час або вкрала. Наприклад, подруги чи друга. А ще краще могла в соціальних мережах листуватися. Ваші професіонали врахували це?                                                 

З виразу його обличчя я зрозуміла, що я мала рацію.

- Які ще міри безпеки ви ввели зі своїми професіоналами? - поцікавилася я, починаючи впадати в паніку через переживання пов'язане зі зникненням Мусі та небезпеки, яка їй загрожує.

- Всі патрульні в місті мають фото Мусі, і вони перевіряють автомобілі ...

 Сергій Петрович замовчав. Він витягнув з кишені фото Мусі і вп'явся в неї очима. Я зрозуміла, що йому дуже важко зараз, адже це його єдина дочка, і він її дуже любить, хоча і ховає свої почуття, вічно нарікаючи на неї.

У гостинну впливла моя матуся. Вона вся, втім, як і завжди, сяяла від щастя. За нею ввійшов мій татусь. Він був теж в хорошому настрої. Мені це чомусь так не сподобалося. Як вони можуть веселитися, коли Мусі загрожує смертельна небезпека!

- Який чудовий вечір! - зацвірінькала матуся. - Я відчуваю, що в цю мить всі люди на планеті щасливі.

- Особливо Муся! - саркастично і злобно буркнула я. - Уявляю, яка вона щаслива в лапах цієї вбивці, Ректорші! Вся сяє від радості і задоволення!

- Що ти таке верзеш? - невдоволено запитала моя матуся.

- Правду, мамо. Правду. Всі люди в світі одночасно не можуть бути щасливими. Де ти таких дурниць набралася? У себе в гуртку для багатеньких Буратіно?

- Лялю, заспокойся, - втрутився тато. - Скажи краще, що сталося з Мусею?

Замість того щоб йому відповісти, я розплакалася.

- Сергію, може, ти нам поясниш, що тут відбувається? - звернувся тато до полковника.

Сергій Петрович все їм розповів.