Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

- Енібелька.

З моїх очей ринули сльози, я закрила обличчя руками. Можна було згадати, як мене називав батько, навіть не гортаючи цей блокнот. Як я могла забути?

Калеан сів поруч, обіймає, погладжує по голові, шепоче подумки заспокійливі слова. Я приходжу до тями швидко. Всі присутні чекають, кожному хочеться дізнатися нарешті, що заховано в магічній скриньці. Киваю Дейрусу, щоб він її відкривав, наближаюся до столу, щоб теж зазирнути всередину.

На вигляд і не скажеш, що всередині може бути стільки всього заховано. Вся скринька поділена на дві частини. Одна виділена рожевою стрічкою, друга синьою. Кордон зрозумілий, і я навіть готова припустити, що для двох зібрано одну коробку, щоб нас таким чином зблизити. Відчуваю присутність батька поряд, він ніби стоїть за плечем.

Ми з Дейрусом витягуємо спогади, кожен зі своєї половинки. Ось мій крихітний капелюшок від улюбленої ляльки, ось малюнок нашої родини, створений п'ятирічною мною, ось фотографія десятирічної мене... І таких шматочків спогадів ще десятки. У скриньці зібрані пам'ятні речі за кожен рік мого життя. Щось маленьке, але із змістом, який зрозумілий лише мені.

Мабуть, варто було б відкривати цю скриньку наодинці з собою. Бачу, що Калеан стурбований моїми сльозами, йому не подобається, що я засмучуюсь. Але я не хвилююся настільки, щоб це мене мучило, хоча й втриматися від сліз не можу. Напевно, вже працюють ті самі жіночі гормони, які змушують плакати з найменшого приводу.

Останнім зі скриньки я дістала конверт. Такий самий опинився в руках Дейруса. Він, звичайно, рився в уламках пам'яті без емоцій, але я помітила, що скринька і на нього справила особливе враження, струни його душі теж були зачеплені.

- Це я хотіла б прочитати сама.

- Добре, Ені, можемо повернутися додому, - Калеан вже готовий вирвати мене з цього сумного полону. Ні на мить не присів, все майорить перед очима, я навіть кілька разів усміхнулася, піднявши на нього очі.

Розгорнула конверт, коли ми з чоловіком залишилися самі у нашій спальні. Калеан хотів піти, але я попросила залишитися. Прилягла на ліжко, спершись спиною на чоловіка, розгорнула густо списані сторінки. Прочитала все залпом, звичайно, упустивши чимало сліз, які долоні чоловіка ловили на моєму обличчі. Все написане – про життя мого батька, про моє власне, про його стосунки з моєю матір'ю. Все від початку і в найдрібніших подробицях.

Закінчувався лист словами:

«Енібелько, є багато речей, про які я шкодую у своєму житті, але мені ніколи не доводилося шкодувати про ту її частину, в якій з'явилася ти. Я вдячний долі за те, що вона подарувала мені такого ангела. Я люблю тебе».

***

З розповіді мого чоловіка я дізналася нові факти про Семиру, точніше про її причетність до смерті батька. Я була впевнена, що вона приклала до цього руку, але Калеан переконаний, що насправді батько вчинив самогубство. На моє запитання, чому за допомогою беладони, не самого щадного засобу, він припустив, що таким чином батько хотів покарати себе.

До кінця життя він розривався між двома сім'ями, не в змозі визначитися з вибором. За словами Семири, він часто проводив у неї тижні, вже будучи одруженим на моїй матері. Потім він йшов, повертався до нас, Семира страждала, щоразу потрапляючи до лікарні з нервовими зривами, але батько не міг віддати їй перевагу. У результаті він вирішив обірвати життя, полегшивши свою долю.

Семира припускала, що моя мати причетна до загибелі Енріуса, хотіла помститися їй, але знайшла лист від призначеного, в якому він роз'яснював їй, що не може зробити вибір, від якого залежить подальша доля його улюблених жінок. У результаті він зробив так, як буде йому простіше.

Виявилося, що липові паспорти були не тільки для нашої родини, але й для Семири та Дейруса. Він зберігав їх у різних місцях, повністю розділяючи обидва свої життя. Жодних роз'яснень у листі з цього приводу не було, але з розповіді Калеана я зробила висновок, що батько не збирався втікати з нами в іншу країну. Як політик серед магів, він вважав за краще мати напоготові все необхідне для можливого переїзду з непередбачених причин.

Незрозумілим для мене залишилося те, чому батько пророкував мені в пару Девора, але відповіді на це запитання я не знайшла. Припускаю, що батько не був розчарований тим, що одружився з моєю матір'ю. Може, навіть по-своєму любив її, але він, як ніхто інший, знав, що найкращою парою для кожного мага є призначена половинка.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно