Ю. Несбе - Поліція

у Валентина може бути постійний спільник. І що вони можуть цим користуватися, щоб обдурити поліцію.

— Вони чергуються: один убиває, інший забезпечує собі алібі?

— Так. І насправді цією схемою раніше вже користувалися: два засуджені насильники з Мічигану знайшли один одного в шістдесяті. Вони обставили свої злочини як типові серійні вбивства, діючи кожного разу за спільно розробленим планом. Вбивства були точною копією один одного. Вони також були схожі на злочини, скоєні ними раніше, адже у кожного з них були свої хворі переваги, і наші герої потрапили у поле зору ФБР. Але коли спочатку в одного, а потім в іншого виявилися залізні алібі на момент здійснення кількох убивств, підозри з них, звісно, були зняті.

— Розумно. А чому ти думаєш, що подібне не може статися тут?

— Дев’яносто вісім…

— …і шість десятих відсотка. Хіба це не вузьколобе мислення?

— Завдяки твоїм відсоткам я з’ясував, що Асаєв помер не з природних причин.

— Але у тій справі ти ще нічого не зробив?

— Ні. Але нехай воно почекає, Арнольде, ця справа важливіша, — Харрі притулився потилицею до стіни і заплющив очі. — У нас із тобою голови влаштовані майже однаково, і я страшенно вимотався. Тому я прийшов сюди лише для того, щоб попросити тебе допомогти мені подумати.

— Мене?

— Ми знаходимося на стартовій лінії, Арнольде. А у тебе в мозку є пара звивин, яких, безперечно, немає у мене.

Фолкестад знову зняв куртку, акуратно повісив її на спинку крісла і сів.

— Харрі…

— Ну?

— Ти навіть не уявляєш, яке приємне це почуття.

Харрі глузливо посміхнувся:

— Гаразд. Мотив?

— Мотив… Значить, це старт, так?

— Так, на цьому ми застрягли. Який у вбивці може бути мотив?

— Піду подивлюся, чи не вдасться роздобути трохи кави, Харрі.

Харрі покінчив із першою чашкою кави, а Арнольд уже взявся за другу:

— Я вважаю вбивство Рене Калснеса важливим, бо воно є винятковим і не вкладається в рамки. Тобто воно вкладається й не вкладається. Воно не схоже на первинні вбивства з сексуальним насильством, садизмом і використанням зброї… Але воно схоже на вбивства поліцейських, оскільки в убитого теж були геть розбиті голова й обличчя.

— Продовжуй, — сказав Харрі, відставляючи убік чашку.

— Я добре пам’ятаю вбивство Калснеса, — говорив Арнольд. — Коли воно сталося, я був на курсах для поліцейських у Сан-Франциско і жив у готелі, де усім постояльцям кожного ранку під двері підсовували газету "Гейзета".

— Газета для гомиків?

— Убивству в маленькій Норвегії була присвячена уся перша шпальта, його назвали вбивством з ненависті до геїв. Але ось що цікаво: в жодній з норвезьких газет, які я читав того ж дня, нічого не говорилося про педиків. Мені стало цікаво, як американська газета могла так рано зробити упевнені висновки, і я прочитав усю статтю. Журналіст "Гейзети" писав, що цьому вбивству притаманні усі класичні ознаки: вибирається "голубий", який провокаційним чином виставляє напоказ свою орієнтацію, його відвозять до тихенького місця, де він зазнає лютого ритуального насильства. У вбивці є вогнепальна зброя, але йому мало просто застрелити Калснеса, спочатку він хоче розтрощити йому обличчя. Бо має дати вихід гомофобії, розкришивши занадто красиве, жіночне обличчя педика. Це вбивство добре продумане, сплановане і здійснене на ґрунті ненависті до геїв — такий висновок зробив журналіст. І знаєш що, Харрі? Мені здається, його висновок не такий уже й поганий.

— М-м-м… Якщо це вбивство педика, як ти його називаєш, то воно не вкладається в рамки. Ніщо не вказує на те, що хтось з інших жертв був гомосексуалістом: ні жертви первинних вбивств, ні вбиті поліцейські.

— Може, й ні. Але тут цікаве інше. Ти сказав, що єдиним убивством, в розслідування якого тим або іншим чином були залучені усі вбиті поліцейські, було саме це вбивство Калснеса, чи не так?

— Украй нечисленні слідчі з розслідування вбивств часто перетинаються, Арнольде, так що це цілком може бути збігом.

— Не зовсім, у мене передчуття, що це важливо.

— Не хизуйся, Арнольде.

Володар рудої бороди зробив скривджене обличчя:

— Я сказав якусь дурість?

— "У мене передчуття". Я скажу, якщо настане момент, коли твої відчуття стануть аргументом.

— Небагато хто може цим похизуватися?

— Лише одиниці. Продовжуй, тільки не заривайся, добре?

— Як скажеш. Але у мене, напевно, є право сказати, що я маю якесь передчуття, ти зі мною згоден?

— Можливо.

— Тоді я ризикну сказати, що ви повинні кинути усі ресурси на з’ясування того, хто убив цього педика. Гірше, що з вами може статися, — це те, що ви розкриєте ще одне вбивство. А у кращому разі — розкриєте усі вбивства поліцейських.

— М-м-м… — Харрі допив каву і підвівся. — Дякую, Арнольде.

— Це тобі спасибі. Поліцейські, що вийшли в тираж, як-от я, радіють, коли їх хтось просто слухає, ти ж знаєш. До речі, про тих, що вийшли в тираж: я сьогодні біля прохідної зустрів Сільє Гравсенг. Вона прийшла, щоб здати свій електронний ключ, у неї було… якесь громадське доручення.

— Профорг.

— Так. Загалом, вона запитувала про тебе. Я нічого не сказав. Тоді вона назвала тебе брехуном. Нібито твій начальник переконав її в тому, що у тебе була стовідсоткова розкриваність. Вона згадала справу Густо Ганссена. Це так?

— М-м-м… У якомусь сенсі.

— У якомусь сенсі? Як це?

— Я розслідував цю справу і нікого не затримав. І як вона тобі?

Арнольд Фолкестад примружив одне око і подивився на Харрі так, ніби цілився в нього або шукав щось на його обличчі.

— Та як тобі сказати… Вона дивовижна дівчина, ця Сільє Гравсенг. Запросила мене на тренування по стрільбі в Екерн. Отак, як грім серед ясного неба.

— М-м-м… І що ж ти відповів?

— Послався на поганий зір і трясучку, сказав — і це чиста правда, — що для того, аби у мене з’явився шанс потрапити в мішень, вона має знаходитися на відстані півметра. Сільє прийняла мою відмову, але ось яке питання виникло у мене потім: нащо їй тренування по стрільбі, якщо їй більше не треба складати поліцейський іспит?

— Ну, — сказав Харрі, — так буває, що люди люблять стрільбу просто через те, що їм подобається стріляти.

— Буває, — відповів Арнольд підводячись. — Але треба визнати, виглядала вона пречудово.

Харрі дивився услід колезі, який, накульгуючи, простував до виходу. Він посидів і подумав, після чого знайшов номер телефону начальника поліції Недре-Ейкера і подзвонив. Потім Харрі ретельно зважив сказані нею слова. Підтвердилося, що Бертіль Нільсен не займався розслідуванням вбивства Рене Калснеса в сусідньому адміністративному окрузі Драммен. Але він був на чергуванні, коли в поліцію надійшов