Віктор Суворов - Тінь перемоги

Жукова адресована Жданову. Жуков писав: «Звинувачення мене в тому, що я змагався в лахмітництві з Тєлєгіном - є наклепом. Я нічого сказати про Тєлєгіна не можу. Я вважаю, що він неправильно придбав обстановку в Ляйпціґу. Про це я йому особисто казав. Куди він її подів, я не знаю». (Військові архіви Росії. 1993 № 1 С.243)

З письмового пояснення Жукова випливає, що генерал-лейтенант Тєлєгін незаконно придбав «обстановку» в Ляйпціґу. Насмілюся припустити, що мова йде не про солдатські табуретки. Жуков визнає, що знав про злодійство Тєлєгіна. Жуков нібито висловив Тєлєгіну своє невдоволення незаконними діями. Ми не знаємо, чи це так. Але навіть якщо Жуков і висловив Тєлєгіну невдоволення, далі цього не пішло. З письмового пояснення Жукова також випливає, що меблі, придбані Тєлєгіном, знаходяться невідомо де. Ясно, що Тєлєгін незаконно купував «обстановку», але неясно, де вона. З цього, у свою чергу, випливає, що крім перехопленого ешелону, який Тєлєгін відправляв «землякам», і крім того, що знайдене на його квартирах і дачах, були й інші дуже дорогі речі, які Тєлєгін незаконно отримував і невідомо куди відправляв. З цим питанням і намагався розібратися секретар ЦК А. А. Жданов.

3.

Мовою блатних, скупник краденого називався баригою, власниця будинку розпусти - бандершею. А в оточенні Жукова підібралася парочка, в якій ролі помінялися. Він був утримувачем підпільного публічного будинку, вона - скупницею краденого. Його звали Крюков Володимир Вікторович, її - Русланова Лідія Андріївна.

Окрім утримання підпільного публічного будинку Крюков Володимир Вікторович займався мародерством і барижничав з розмахом. Для прикриття своєї бурхливої діяльності він мав суміжну професію - був генерал-лейтенантом, командиром 2-го гвардійського кавалерійського корпусу. Крюкова ми вже зустрічали в розділі про ордени. Крюков командував полком у дивізії Жукова ще в 1932 році. Потім Жуков тягнув Крюкова за собою і обвішував орденами, порушуючи накази Сталіна і закони Радянського Союзу.

Крюков був викритий у крадіжці, арештований і посаджений. З матеріалів справи випливає, що він вивіз з Німеччини величезний чорний автомобіль «Horch 951A», два «Мерседеси» і «Ауді». Розповім про «Horch 951А». Цю машину створювали як Гітлерваген, тобто автомобіль для Гітлера. Це була восьмимісна машина з робочим об'ємом двигуна 4944 куб. см. Машина була обладнана всіма мислимими і немислимими зручностями. Наприклад, праве переднє крило можна було підняти, під ним знаходився вбудований умивальник. На вікнах були шторки-фіранки. На стійках задніх дверей були особливі кріплення для трьох вазочок для квітів. Водійський відсік був відділений від відсіку пасажирів звуконепроникною зсувною перегородкою. Над пасажирським салоном - відсувний сонячний люк. У той час радіатори машин прикрашали мініатюрними статуетками: гончими псами, що біжать оленями, яструбами, срібними примарами. Символ фірми Horch - летяче ядро. Щоб підкреслити, що воно летить, а не лежить на капоті, ядро зробили з розгорнутими орлиними крильцями. Цей символ був розбавлений стриманим гумором. Верхи на гарматному ядрі барон Мюнхгаузен літав над Німеччиною. Це й малося на увазі при виборі символу: ми вигадки втілили в життя, на нашій машині можемо літати куди завгодно, як на гарматному ядрі. Цей м'який гумор підходив кому завгодно, але тільки не очільнику Німецької держави. Гітлер не бажав ні в якому разі пов'язувати своє ім'я з ім'ям знаменитого на весь світ барона, що літав на ядрі. Horch 951А - дуже велика, потужна, зручна і вкрай дорога машина. Вона виготовлялася тільки за індивідуальними замовленнями. Єдиний недолік: на її радіаторі не було трипроменевої зірки. «Мерседес» був символом Німеччини, тому Гітлер вибрав «Мерседес». Проте найближче оточення Гітлера, наприклад Герінг і Розенберг, вибрали саме Horch 951. Таку машину Гітлер подарував маршалу Маннергейму, в знак подяки Німеччині за те, що Маннергейм не підпустив Червону Армію до покладів шведської руди і тим врятував Німеччину від негайної поразки у війні.

Ось таку машину і прихопив собі в Німеччині командир 2-го гвардійського кавалерійського корпусу, власник борделю, улюбленець Жукова Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Крюков. У російській мові для такої ситуації є влучний вислів: не по чину береш. Машина, яка призначалася для очільника Третього райху, володіти якою могли тільки найбагатші і найвпливовіші особи Німеччини, просто за своїми габаритами була завелика для комуніста Крюкова, який на війні вбив неабияку кількість людей заради загальної матеріальної рівності.

«Мерседеси», які генерал-лейтенант Крюков за нагоди прихопив у Німеччині, теж були неабиякі, а підібрані з поняттям і любов'ю. Одні з них-кабріолет «540К». Це спортивна модель приголомшливої витонченості.

У кавалерійського генерала Крюкова, крім машин, трьох московських квартир і двох дач, конфіскували 700 тисяч рублів готівкою. Це вже після грошової реформи 1947 року, коли рубль був стабілізований, коли Сталін грошовою реформою розорив багатьох підпільних мільйонерів. Удачливий Крюков навіть через сталінську грошову реформу проскочив, зберігши більше півмільйона готівкою. Для порівняння: генерал МГБ у той час отримував 5-6 тисяч рублів на місяць. (Лист генерал-полковника І. А. Сєрова Сталіну 8 лютого 1948. Військові архіви Росії. 1993 № 1 с.212)

Крім усього цього у доблесного генерала знайшли 107 кілограмів виробів зі срібла, 35 старовинних килимів, старовинні гобелени, багато антикварних сервізів, хутра, скульптури з бронзи й мармуру, декоративні вази, величезну бібліотеку старовинних німецьких книжок із золотим обрізом, 312 пар модельного взуття, 87 костюмів, штабелі шовкової натільної і постільної білизни та ін. та ін.

Усе це було захоплене Крюковом та вивезене з Німеччини тільки завдяки заступництву Жукова. Тому на допиті 1 жовтня 1948 року генерал-лейтенанту Крюкову було задане питання: «Ви сказали, що, опускаючись все нижче й нижче, перетворилися по суті в мародера і грабіжника. Чи можна вважати, що таким же мародером і грабіжником був Жуков, який отримував від вас подарунки, знаючи їх походження?»

Що міг заперечити утримувач борделя на таке питання?

4.

А дружина героїчного генерала Крюкова, скупниця краденого Лідія Русланова, як прикриття своєї діяльності прикидалася співачкою. Крюков та Русланова, бандер і барижниця, - перебували в законному шлюбі. Вони - найближчі друзі майже святого Георгія Жукова.

Упевнений, знайдуться ті,