Брем Стокер - Граф Дракула

і бурями, снігами і вовками. Якщо ж упаде у воду, він неодмінно загине. Він міг би пригнати корабель до берега, але якщо це ворожа йому країна, де він не може відчувати себе вільним, його становище буде ще гіршим.

Загалом зрозуміло, що він на воді, значить, нам доведеться тепер визначити, де саме.

Насамперед потрібно точно з'ясувати, що ним досі зроблено, тоді ми зрозуміємо його подальшу мету.

По-перше. Потрібно дізнатися, що він робив у Лондоні, коли йому доводилося викручуватися із скрутного становища.

По-друге. Потрібно подивитися, що він зробив тут, про що ми можемо судити з відомих нам даних.

Що стосується першого, то зрозуміло, що він збирався приїхати до Галаца і відправити накладну до Варни, щоб збити нас з пантелику і змусити думати, що в Англії його немає; а сам він сподівається вмить сховатися.

Доказом цьому служить його лист до Еммануїла Гільденштейна з проханням узяти ящик до сходу сонця. Потім інструкція, дана Петру Чинському. Це все, звичайно, лише одні припущення. Але ж після того, як Чинській побував у Гільденштейна, знайдуться ще які-небудь листи або доручення.

Що його плани досі вдало втілювалися, нам відомо: «Цариця Катерина» феноменально швидко здійснила свій рейс. Що граф все добре обдумав і розумно влаштував, вже доведено. Гільденштейн прийняв ящик і передав Чинському. Чинський узяв його — і тут слід губиться. Нам відомо лише, що ящик знаходиться десь на воді і пересувається. Митницю і прикордонну варту благополучно минув.

Тепер розберімо те, що робив граф після своєї висадки на сушу в Галаці.

Ящик забрав Чинський до світанку. Після сходу сонця граф міг з'явитися в своєму справжньому вигляді. Тепер питається, чому саме Чинський вибраний для виконання цієї роботи. В щоденнику мого чоловіка зазначено, що Чинський торгувався із словаками, які займаються перевезенням поклажі річкою в порт, а думка людини, яка сказала, що вбивство — справа рук словаків, — доводить поширене вороже ставлення до цієї нації. Граф бажав самоти. Ось моє припущення; граф вирішив поїхати з Лондона до свого замку водою, оскільки вважав це найспокійнішим і непомітним шляхом. Із замку його винесли цигани, і вони ж, мабуть, передали свій вантаж словакам, які перевезли ящики до Варни, а звідти він відправив їх на кораблі до Лондона. Значить, граф знав, кому доручити таку справу. Коли ж ящик прибув на сушу, то граф до сходу або заходу сонця вийшов зі свого ящика, зустрів Чинського і пояснив йому, як відправити ящик далі по річці. Зробивши це і переконавшися, що все гаразд, він замів сліди тим, що вбив свого агента.

Я подивилася карту і знайшла, що найзручніші для словаків річки — це Прут або Сирет. Я прочитала те, що говорила в трансі: там ідеться про те, що я чула глухе мукання корів, шум води і тріск дерева. Граф знаходився в своєму ящику, на річці у відкритому човні, що пересувається за допомогою весел або жердин.

Можливо, ця річка не Сирет і не Прут, але варто зробити подальші висновки. З цих двох річок Прут більш судноплавний, зате Сирет біля Фунту з'єднується з Бистрицею, яка огинає прохід Борго. Круг, який вона описує, проходить біля самісінького замку Дракули, так що туди легко дістатися водою.

Щоденник Міни Харкер

(продовження)

Коли я закінчила читати, Джонатан підійшов до мене, обійняв і поцілував. Інші потиснули мені руку, а лікар Ван Хелзінк сказав:

— Наша люба Міна знову є нашою вчителькою. Вона виявилася зрячою там, де ми були сліпими. Тепер ми знову напали на слід, і цього разу, сподіваюся, на нас чекає успіх. Наш ворог тепер найслабший, і якщо вдасться напасти на нього вдень на воді, то наша задача вирішена. Він наляканий, але не зможе поспішати, оскільки безсилий — він не може вийти зі свого ящика, раз його ненавидять ті, які везуть: якщо у них виникнуть підозри, то вони викинуть його у воду, де він і загине. Він це знає. Тепер, панове, почнімо військову нараду, оскільки необхідно зараз же вирішити, що кому робити.

— Я дістану паровий катер і подамся слідком за ним, — сказав лорд Годалмінг.

— А я — коня, щоб рухатися за ним берегом на той випадок, якщо він надумає висадитися, — сказав містер Моріс.

— Добре! — погодився професор, — і те й інше чудово. Але ніхто з вас не повинен іти один. Потрібна сила, щоб підкорити силу в разі потреби. Словак сильний і грубий, і він постійно носить при собі зброю.

Всі чоловіки засміялися, оскільки у кожного з них був маленький арсенал; містер Моріс сказав:

— Я привіз з собою декілька вінчестерів, вони дуже зручні для стрільби, з ними не страшно і серед вовків.

Лікар Сьюард зауважив:

— Я думаю, що піду з Квінсі. Ми звикли разом полювати, і вдвох готові вийти проти кого завгодно. І тобі, Артуре, не варто бути одному. Раптом доведеться битися із словаками, і якщо тебе спіткає невдача, всі наші плани проваляться. На цей раз потрібно уникати будь-яких випадковостей; ми не заспокоїмося, доки не відрубаємо графу голову і не переконаємося, що він більше не існує.

Лікар Ван Хелзінк додав у свою чергу:

— Це стосується до тебе, Джонатане, з двох причин. По-перше, ти молодий і хоробрий, а по-друге, тобі належить право знищити того, хто заподіяв стільки зла тобі й твоїм близьким. Не бійся за місіс Міну, я потурбуюся про неї. Я старий. Мої ноги вже втомилися, а верхи я не звик їздити так далеко, я не в змозі битися зі зброєю в руках. Але я надам вам іншу послугу: я можу битися інакше, і померти, якщо знадобиться, так само хоробро, як і молоді. Поки ви, лорде Годалмінг, і ви, Джонатане, підете на вашому швидкому пароплаві проти течії, а Джон і Квінсі стежитимуть за тим, щоб він випадково не висадився, я повезу місіс Міну в самий центр ворожої країни. Доки стара лисиця замкнута в своєму ящику, гойдається на хисткому човні, не будучи в змозі втекти на сушу, доки він не насмілюється підняти кришку своєї домовини-ящика з перестороги, щоб словаки не кинули його на погибель, ми підемо по слідах Джонатана і знайдемо шлях до замку Дракули. За допомогою прозорливості місіс Міни ми напевно знайдемо дорогу і після першого заходу сонця вже опинимось поблизу того фатального місця. Нам ще багато що залишається зробити і багато місць освятити, щоб знищити це зміїне кубло.

Тут Джонатан різко перебив його:

— Чи не хочете ви,