П'єр Адо - Що таке антична філософія?

античності до наших днів.

3

С. 7 — аґреґація — загальнонаціональний конкурс на заміщення вакантних посад викладачів у ліцеях та університетах. Переможці конкурсу (за кількістю вакансій) отримують престижне звання professeur agregé, яке відрізняє їх від інших викладачів (professeurs certifiés). Аґреґаційний іспит з філософії складається з письмової та усної частини, письмова частина включає роздуми на запропоновану філософську проблему, визначення якогось філософського поняття чи групи понять та коментар запропонованого тексту. — Прим. перекладача.

4

Аристотель, Політика, І, 2, 1252 а 24.

5

С. 9 — екзистенційні (existentiels, existentielles) — такі, що стосуються існування, екзистенції, відповідно екзистенційні настанови — схильність до певного способу існування, екзистенційний вибір — вибір певного способу існування. — Прим. перекладача.

6

Weil Е. Logique de la philosophie. — Paris, 1950. — P. 13.

7

Див. про це статтю Ґотфріда Ґабріеля «Логіка як література? Про значення літературної форми у Вітґенштайна»: Gabriel G. La logique comme littérature? De la signification de la forme littéraire chez Wittgenstein // Le Nouveau Commerce. — 1992. — N. 82–83. — P. 84.

8

С. 11 — П. Адо вживає слово «теоретичне» (théorétique) в його засадничому значенні того, що стосується «пізнання, що має метою знання заради знання, а не заради зовнішньої йому мети», а також «способу життя, що полягає у присвяті свого життя такому методові пізнання» (див. с. 99 і далі [В електронній версії — розділ «Теоретична» форма життя. — Прим. верстальника]), використовуючи натомість слово «теорійне» (théorique) на позначення того, що стосується теорії. Оскільки таке розмежування теоретичного і теорійного є одним із засадничих для книги та філософської концепції П. Адо, неологізм «теорійне», цілком прийнятний та інтуїтивно зрозумілий з погляду укр. мови, відтворюється упродовж усієї книги. — Прим. перекладача.

9

С. 12 — афатик — хворий, що страждає на розлад мовлення, яке до захворювання було у нього сформованим та розвинутим. — Прим. перекладача.

10

Ruffié J. De la biologie à la culture. — Paris, 1976. — P. 357.

11

Жан-П’єр Вернан також вживає цей термін у своїй книзі «Міф та думка у греків»: Vernant J.-Р. Mythe et pensée chez les Grecs. — T. I. — Paris, 1971. — P. 96.

12

Rabbow P. Seelenfürung, Methodik der Exerzitien in der Antike. — München, 1954.

13

Hadot I. Seneca und die griechisch-römische Tradition der Seelenleitung. — Berlin, 1969. (текст докторської дисертації, захищеної в 1965 році і опублікований пізніше без змін).

14

Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme / Préface de P. Hadot. — Fribourg-Paris, 1993.

15

Domanski J. La Philosophie, théorie ou manière de vivre? Les controverses de l’antiquité à la Renaissance / Préface de P. Hadot. — Fribourg-Paris, 1996.

16

Foucault M. Le Souci de soi. — Paris, 1984. — P. 57.

17

Hadot P. Réflexions sur la notion de culture de soi // Michel Foucault philosophe. Rencontre internationale, Paris, 9, 10, 11 janvier 1988. — Paris, 1989. — P. 261—269.

18

Фрагменти їхніх творів містяться у виданні «Досократики»: Les Présocratiques / Ed. J.-P. Dumont. — Paris: Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1988 (надалі цитується як Dumont). Див. також видання, підготовлене тим самим автором і адаптоване для студентів: Les Ecoles présocratiques. — Paris: Gallimard, Folio Essais, n. 152.

19

С. 17 — назва біблійної «Книги Буття» лат. і фр. мовами буквально означає «походження» (Genesis і Genèse відповідно). — Прим. перекладача.

20

Naddaf G. L’Origine et l’évolution du concept grec de phusis. — Leviston-Queenston-Lampeter: The Edwin Mellen Presss, 1992.

21

Геракліт, Фрагмент 35; Платон, Федон, 96 а 7.

22

Див.: Hadot P. Physique et poésie dans le Timée de Platon // Revue de Théologie et de Philosophie. — 1983. — n. 115. — P. 113—133; Naddaf G. L’origine et l’évolution… — P. 341—442.

23

Див.: Naddaf G. L’origine et l’évolution… — P. 443—535.

24

Про дискусії щодо морального виховання у греків див.: Hadot І. Seneca und die griechisch-römische Tradition der Seelenleitung. — Berlin, 1969. — S. 10—38; Hadot I. The Spiritual Guide // Classical Mediterranean Spirituality Egyptian, Greek, Roman / Ed. A.H. Armstrong. — New York: Crossroad, 1986. — P. 436—459.

25

Щодо архаїчної Греції і Афін аж до кінця V століття, див.: Jaeger W. Paideia. La formation de l’homme grec. — Paris: 1964. Хотілось би мати у французькому перекладі і другий том цього твору, де йдеться вже про Сократа і Платона, що був опублікований у Берліні в 1955. Див., також: Marrou Н.-І. Histoire de l’éducation dans l’Antiquité. — Paris, 1950; Lynch J.P. The Origins of Higher Education at Athens // Aristote’s School. A Study of a Greek Educational Institution. — University of California Press, 1972. — P. 32—68.

26

Див.: Jaeger W. Paideia… — P. 29 і далі, де добре показана відмінність між вихованням (аристократа, відповідно до ідеалу його касти) та культурою (людини такої, якою вона повинна бути згідно з філософією).

27

Див.: Jaeger W. Paideia… — P. 236—248.

28

Про конфлікти між філософами та громадою див. давній, але завжди корисний твір Поля Дешарма: Decharme P. La critique des traditions religieuses chez les Grecs. — Paris, 1904.

29

Про sunousia див.: Платон, Апологія Сократа, 19 а.

30

Фрагменти софістів див.: Dumont, р. 981—1178. Про софістів див.: Romeyer-Dherbey G. Les Sophistes. — Paris: 1985; Romilly J. De Les grands sophistes dans l’Athènes de Périclès. — Paris, 1988; Naddaf G. L’origine et l’évolution… — P. 267—338; Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 38—46; Cassin B. L’Effet sophistique. — Paris, 1995.

31

Платон, Софіст, 222 а — 224 d; Аристотель, Заперечення софістів, 165 а 22.

32

С. 22 — загальна культура — ерудиція,