Делісія Леоні - Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні

— Даріє, стій! - граф почав наближатися до мене, але я встигла вискочити до того, як він встиг накласти заклинання на двері.

Перед очима все кружляло, але я встигла добігти до своєї кімнати і закрилася на ключ. Мені просто потрібний відпочинок. Я так хочу спати...

Сьогодні сон був іншим. Без нього. І мені б радіти, тільки я все сиділа і сиділа в тому саду, одна, в тиші, в холоді. І мені було так самотньо і страшно. Закохалася дурна в графа і сама собі завдала біль.

Хіба він щось мені говорив про кохання? Ні. За руку взяв? Щось там сказав? Так, сказав: що йому просто потрібна моя допомога, як служниці. Адже поруч із ним більше нікого немає, хто міг би контролювати його стан. Годував би та виконував його прохання. А що я собі вигадала? От і сни такі самі були. Сама собі вигадала їх. Дурна.

 Я вирішила піти в будинок, але на терасі побачила їх... Я щиро зраділа, побачивши графа без інвалідного візка, що стоїть на своїх ногах і... обіймає леді Аурі, свою дружину.

Дурна дурочка...

Я відчула поряд з собою чиюсь присутність, а потім на мої плечі опустилися чоловічі руки.

— Ти мені потрібна, Даріє. Не залишай мене одного, - почула я знайомий голос і різко прокинулася.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно