Емілі Теш - Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона залучила Дзен — якій Кіра справді не подобалася, але яка, як Кіра тепер бачила, була мабуть найвитривалішою та найрозважливішою з Горобців — виконувати роботу тих, хто говорить, заспокоює; вона вміла це ще краще, ніж Кіра. Вона також змусила Аві знову налаштувати графіки чергувань, цього разу, щоб переконатися, що періоди відпочинку Арті та Віки збігаються, тому що їм було краще, коли вони мали можливість бачитися. Чи було цього достатньо? Кіра могла зараз перевіряти Лізабель, Клео та Дзен у дитячій кімнаті, або Жанну, чи Магі; вона могла навіть виконувати якусь справжню роботу. Їхній план не передбачав ніяких боїв. Кіра хотіла бути впевненою, що все буде саме так. Вона з гіркотою усвідомлювала, що якщо справа дійде до бійки, Джоле міг би командувати сотнями бойових солдатів Геї, і вона мала себе, Клео, Арті та Жанну — усі вони були дуже хороші, як для дівочої каюти, але будь-які три з великих коммандос Джоле на «Віктріксі» переважали їх чотирьох разом узятих — і після цього залишався лише Магі, який був найкращим у всій своїй віковій групі, але також був лише сімнадцятирічним хлопцем.
Вона могла робити всі необхідні речі, але вона не хотіла залишати Ісо наодинці з Аві. Не після Покоїв Мудрих і яскравої, холодної цікавості не-Аві. Не після підземного саду вузла Мудрості на Хризотеміді, де інша ітерація Аві взяла вищу силу, якою могла володіти навіть низькоросла людина, коли ви мали справу з маджо, і використала її, щоб катувати в’язня заради помсти за Землю.
Зрештою Аві відірвав очі від чужого обличчя Ісо. Він пирхнув. «Правителі всесвіту протягом тисячоліть», — сказав він. «Ти справді Принц Мудрості?»
«Я був ним, — сказав Ісо, — коли існувала Мудрість».
«Було весело?»
Ісо зробив паузу. «Знаєте, — сказав він, — ніхто ніколи не ставив мені цього запитання».
«Справді? По дурному з їхнього боку, — сказав Аві. «Це була машина для конструювання паралельних всесвітів, чи не так? Існувати в усіх можливих часових шкалах одночасно — класне лайно в тіньовому просторі, це завжди теоретично можливо, але вам знадобляться тіньові механізми зовсім іншого порядку, щоб підтримувати це — симулювати потенційні реальності у великому масштабі, постійно, а потім хтось — ви, я думаю, або ваш попередник принц Леру — вибирає найкращу симуляцію, і машина тягне весь наш всесвіт туди, — він розмахував руками, ніби намагаючись вихопити слово з повітря, — як голка тягне нитку. Що іноді включає в себе трохи космічної дурниці, тому що Мудрість також дає вам ярлик для контролю можливостей у просторі, а також у часі, дуже гарні, практично необмежені чіт-коди для всесвіту. Як тільки ви виріжете всю містичну фігню, це все ваше, чи не так? О, так, я знаю, що я спрощую, очевидно, що я спрощую, але все-таки?»
Ісо клацнув вухами. «Ви дивовижна особистість, Авіценно. Так, це правильно».
«Цього разу це не моя заслуга; Земля розробила технологію під час війни”, - сказав Авіценна. “Ми побудували свої власні тіньові двигуни”.
Кіра знала це. — Агоге, — сказала вона.
Аві виглядав приблизно між роздратуванням і враженням від почутого. «Краща зброя. Правильно». Він подивився на Ісо. «І ви це знали».
«Це була одна з причин, чому…» сказав Ісо, зупинився, а потім сказав: «мій прабатько…»
«Правильно, правильно». Аві всівся, схрестивши ноги, і помахав Ісо, доки Ісо не всівся теж, щоб приєднатися до нього. «Ти теж, безстрашний лідер, перестань нависати наді мною, я втомлююся від цього», — сказав Аві.
«Ах», — сказав Ісо, звучаючи просвітленим. «Культурне очікування. Чи справді відносна висота настільки важлива?»
Аві закотив очі.
«Зоровий контакт», — сказала Кіра, коли вона сідала. Високі зелені гілки дерев Агріколя утворювали навколо них своєрідний щит. Вона ніколи не думала раніше, але це було очевидно, щойно Ісо запитав. «Важливо, щоб ваші обличчя були на одному рівні. Це показує…”
«З усією повагою», — сказав Аві і пирхнув. «Надзвичайно весело бути невисокою людиною, до речі».
«Ти низенький?» сказав Ісо.
«Очевидно, що я невисокого зросту, навіть дівчата вивищуються наді мною».
«Це незвично?»
«О, до біса, — сказав Аві. «Просто фокус. Отже, Земля будувала власну Мудрість. Або намагалася. Проблема в тому — так, дякую, не потрібно, щоб інопланетянин пояснював мені мою власну історію, помовчии — проблема абсолютно очевидна; якщо у вас одночасно працюють два суперінтелекти, які змінюють всесвіт…
Він зупинився.
«Ну?» запитала Кіра «Що станеться?»
«Ніхто не знає!» сказав Аві. «Варіанти варіюються від «знищення один одного» до «назавжди розплутається тканина простору-часу»! Якщо ваша сторона не знає».
— Не знає, — сказав Ісо. «Але Леру боявся найгіршого».
«Знищення цілого столичного світу було не просто швидким шляхом для припинення війни», — сказав Аві. «Це знищило нашу виробничу базу, наші мережі і нашу науку. Хризотеміда не збирається найближчим часом будувати божественну машину. Ніхто не вміє цього робити. Коли старої немає, ця технологія… — Він стиснув кулак, ніби хтось руйнував щось існуюче. — недоступна принаймні на наступні кілька століть. Але у нас є прототипи, чи не так?» Аві посміхався. Ісо злякався, і його вуха притиснулися до голови. Усі ці зуби, — подумала Кіра. Навіть якщо ви знаєте, що таке усмішка, у людей багато зубів. “Вони до біса грубі. Я витратив багато часу, намагаючись змусити їх робити справді цікаві речі, а не просто грати у військові ігри для стариганів. Але вони у нас є.”
Агоге визначив дитинство Кіра, сформував її більше, ніж будь-що інше. Вона перевела погляд з Аві на Ісо і на мить подумала про те, скільки всього вона ніколи не знала, і скільки всього ще не знає.
«О, — сказав Ісо. «Я бачу. Так, я думаю, що можу допомогти».
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
АВЛУС ДЖОЛЕ
Аві пояснив свою ідею. Здебільшого це було занадто технічно для Кіри, щоб слідувати, хоча Ісо серйозно кивав. Вона зрозуміла суть. Аві хотів використати агоге, щоб імітувати надзвичайну ситуацію на станції — масштабну атаку.
«Подумайте про це», — сказав він. «Ви хочете, щоб усі солдати вийшли геть з «Віктрікса», а всі діти були нагромаджені.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш», після закриття браузера.
