Рома Аріведерчі - Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі

- Он воно як. - схилив я голову перед вищою мудрістю.

А Тян не схилила й демонстративно рахувала щось на пальцях.

- Я не великий математик. Але мінус га мінус дає плюс, чи не так, адептко Тян? - поцікавилася королева.

- Ви як завжди праві, ваша величність. - чемно відповіла моя політично грамотна кохана. - Особливо якщо множити. А якщо додавати, то тут на один плюс більше. Тому ітого виходить з профітом. - чесно додала моя економічно обдарована й інтелектуально чесна адептка.

- Що ж.  - тонко посміхнулася Ружена. - Вважайте конкурс на тимчасову виконувачку обов’язків декана побутового факультету і молодшої викладачки нового факультету міжнародних економічних відносин ви виграли. Серед самої себе. А от про те, щоб отримати назад ваші небезпечні еліксири - й не мрійте. Вони будуть навіки вічні у Фона. І ніхто за мого життя не дізнається, чи вони насправді існують, чи це красива легенда, яку розповідає екзальтований паж одного сумного лицаря. Чи не так, адепте паж?

- Так, ваша величність! - пискнув цей підлабузник.

- А раз так, вам, адепте, надається академічна відпустка на один навчальний рік. І таємне завдання, яке ми не будемо записувати або повторювати. І якщо ви не впораєтесь, то знайте - ми вас нікуди не посилали й ніяких завдань не давали. Вся відповідальність особисто на вас. А якщо впораєтесь, то отримаєте ящик печива й бочку варення, перепрошую,  мою особисту прихильність і королівську підтримку у ваших претензіях на серце лицаря Інгвара. 

Паж то бліднув, то червонів протягом монаршої промови, Фон противно хихотів, Тян все записувала в щоденник цікавих дослідів, а я офігівав. 

Як? 

Ружена звісно широких поглядів. У неї навіть пара складається з трьох особин. Але щоб настільки! Хоча хто я такий, щоб лізти в чуже особисте життя? Мені б зі своїм розібратися. 

Що тепер буде з нашим родинним затишком - коли ця тиран ув трояндовому вінку припахала мою слабку здоров’ям пару на дві академічні посади. А вона при цьому все ще моя секретарка. І я її не звільняв!  

Тут мені знову втащили по щиколотці, захлюпнули журнал цікавих дослідів і власноручно віддали його Фонові.

І я зрозумів, що всі мої проблеми до цього були не проблемами, а дитячими іграми в пісочниці. Бо то Ружена може думати, якщо Фон король крадіїв останні п'ятсот років, то так буде завжди. І з її сторони дуже провокативно залишити нього еліксири, які моя Тян вважає своїми.

І тепер хто кого. Фон чи Тян. Щит і меч, як той казав. А я між ними. 

Мені стало трохи жаль спочатку себе, а потім Фона.

А от цього пажа мені жаль не стало. Так цьому поганцю й треба. Все через нього.

Нехай страждає.

- Адептко Тян, тобто  пані декан, викличте свого лицаря шифрованою магограмою. Щоб він одержав інструкції безпосередньо від її величності й забрав звідси свого зброєносця. І нехай не розраховує на командироврчні.  В казні видатки на державні гімни й аматорську поезію не передбачені. Але якщо завоює по дорозі кілька королівств, то допоможемо з розтаможкою. На взаємовигідних умовах.

На цьому історія про те, як я знайшов і мало не втратив, але все ж повернув свою пару завершена. 

Відтоді й навіки я цілком щасливий. Живу наче в персональному раю для драконів-ректорів.

І намагаюся, щоб моя кохана теж ні секунди не пожаліла  про те, що так і не розірвала наш зв’язок.

Вона не жаліє теж. Я це точно знаю, бо часто перепитую.

Тян незмінно відповідає, що шкодувати про цю прикру помилку їй ніколи. 

Тепер у неї часу на особисте дуже мало. На трьох роботах не кожен може працювати й про щось жалкувати крім того, що не вмер ще до того, як взнав про існування цієї Академії. Але взяти мені іншу секретарку вона не дозволить. Скоріше після завершення академки пажа віддасть йому осоружний факультет міжнародних відносин. А якщо адептки й далі будуть легковажити навчанням, то доб’ється помилування К.І. Кімори й передасть побутовий факультет панні колишній комірниці. А сама візьме академку і нарешті наведе лад у власному князівстві.  І злупить з короля Валеріана таке мито за несанкціонований відбір води з Кринжової Трясовини, що той лусне зі злості разом з Фіоленктою. 

Я не проти підтримати її справедливі претензії військовими аргументами. І не думаю, що Ружена буде проти чесного мита за так потрібну в пустелі воду. 

І взагалі академка моїй коханій скоро знадобиться. Наші цікаві досліди з питання, хто народиться перший у пари білого дракона і принцеси-жабки, близькі до завершення. Насправді я знаю, хто. Дракони це відчувають. Але не хочу відбирати в коханої право  промовити її улюблене а я ж казала. Вона обов’язково це промовить. Бо за рік сказала стільки всього, що може так висловлюватися з будь-якого приводу.

А от історія про те, як державним символом Трояндової імперії стала народна пісня “Сонце сходить, але не заходить там, де квітнуть троянди у вінку королеви всіх троянд, боги бережіть іі” і те, чому до герба крім троянди тепер додане сонце в зеніті й спис, тільки починається. 

Може ви про неї ще дізнаєтеся.

Бо це дуже цікава історія про те, як люди, що не мають парності й магії, творять магію й парність з усього, що є під рукою - гордості, почуття провини, образи, з того, що вони звуть коханням й навіть зі страху. Бо їм більше ні з чого це зробити.

От поки що і все.

Сподіваюся, що ви здогадалися про все, чого не вловив пан ректор.  І що легко зрозуміли Тян і королева Ружена. А може ви майстерно витягли правду з нптяків у розповіді пажа, як це зробив принц-консорт.

Так чи інакше - світ врятовано тому, що пан ректор нікому й нічому не дозволив порушити його парність з адепткою Тян. А якщо внаслідок його стратегії й тактики в імперії стане на одне королівство й одного посереднього поета-класика (й видатного шпигуна) більше й з'явиться новий гімн - ну що ж, бувають і гірші наслідки після винаходів зброї масовог ураження й зазіхань на те, що дракони вважають своїм ).