Дейв Еггерс - Сфера

Мей розуміла, що Енні, видно, дуже вже про це просила. І вмовила Мудреців. Її близькість до них це уможливила. Отже, Мей до них не така близька, як сама собі гадала; Енні й далі мала якийсь особливий статус. Знову ж таки — походження Енні, її, так би мовити, початкова перевага, різноманітні стародавні пільги відтісняли Мей на другий план. Завжди друга, немов така собі молодша сестричка, яка ніколи не має шансу перевершити старшу, назавжди старшу. Мей намагалася опанувати себе, але повідомлення сипалися на її зап’ястя, і з них ясно випливало, що глядачі бачили її зневіру, її потьмарення розуму.

Треба перевести дух. Треба подумати. Але в голові вже надто багато всього накопичилося. Це несосвітенне вміння Енні вигравати! Оте безглузде «Минуле Доконане» все ж таки дісталося їй. А чи це не тому, що батьки Мей пішли іншою стежкою? Між іншим, а де вони? Чому вони руйнують усе, заради чого трудилася Мей? І справді, задля чого вона трудилася, якщо її не підтримало триста шістдесят вісім сфероїдів? Триста шістдесят вісім людей, ненависті яких достатньо для того, щоб натиснути кнопку — жбурнути своєю неприязню простісінько їй в обличчя, знаючи, що тієї ж миті Мей дізнається про їхні почуття. А ота клітинна мутація, через яку так розхвилювався шотландський науковець? А що, як ракова мутація, викликана неправильним харчуванням, можливо, вже відбувається всередині Мей? Невже таке сталося? Курва, подумала Мей, і її горло стиснулося, невже вона справді надіслала сумний смайлик добре озброєному воєнізованому угрупованню у Ґватемалі? А що, коли у них тут свої люди? Аякже, у Каліфорнії купа гватемальців, і ясно, що вони здуріють від щастя, роздобувши трофей у подобі Мей і покаравши її за завдані образи. Пиздець, подумала вона. Пиздець. Всередині пекло болем, і той біль розправляв чорні крила. Найбільше болю виходило від трьохсот шістдесяти восьми людей, які, вочевидь, страшенно її ненавидять і хочуть її неминучої смерті. Одна річ — послати сумний смайлик до Центральної Америки, але пустити його через кампус?! Ну, хто таке робить? Чому на світі стільки ворожості? Аж тут її осяяв короткий блюзнірський спалах: їй не хочеться знати, що ті люди про неї думають. Цей спалах перетворився на інше осяяння, ще потужніше і блюзнірськіше, начебто у неї в мозку забагато всього: інформації, даних, суджень, показників, а це занадто, занадто багато людей, занадто багато бажань, занадто багато поглядів занадто багатьох людей, а також занадто багато болю від завеликих натовпів людей, і все це постійно накопичується, додається і підсумовується, а тоді їй подають усе так, наче від цієї мішанини все стає охайніше і керованіше — то вже занадто. Але ж ні. Аж ніяк не так, заперечила краща частина голови. Ні. Тебе образили оті триста шістдесят вісім людей. І це правда. Вона образилася на них, отих триста шістдесят вісім голосів, що хочуть її знищити. Кожен із них волів бачити її мертвою. Ох, якби вона про це не знала. Якби могла повернутися назад у своє життя, туди, де ще не голосували ці три відсотки, де ходила собі кампусом, махала рукою, всміхалася, невідь про що балакала, їла, спілкувалася і навіть не підозрювала, щó затаїлося у закутках душі отих трьох відсотків. Бачиш, надіслати сумний смайлик, тицьнути пальцем у ту кнопку — це ніби вистрелити, це своєрідне вбивство. Зап’ястя Мей блимало десятками повідомлень від стурбованих глядачів. Через камери «ВидоЗміни» у кампусі глядачі помітили, що вона стоїть нерухомо, як стовп, обличчя спотворене якоюсь розлюченою жалюгідною маскою.

Треба щось робити. Повернулася до ВК, помахала рукою Джаредові і решті, а тоді залогінилася й під’єдналася до каналу.

За лічені хвилини відповіла на запит від дрібного ювеліра з Праги, зайшла на його сайт, назвала його роботи захопливими і чудовими, так і сказала, вголос і у «цвіркуні», що дало астрономічний Показник Ефективності та Чистий Роздріб у п’ятдесят дві тисячі дев’яносто вісім євро за десять хвилин. Допомогла оптовикам із Північної Кароліни, які торгували екологічними меблями «Дизайн заради життя», і після виконання запиту вони попросили її заповнити запитальник клієнта, бо для них це дуже важливо з огляду на її вік і межі доходів — потребували більше інформації щодо вподобання клієнтів у її демографічній групі. Так і зробила, ще й прокоментувала низку фото від Шерілі Фронто з «Дизайну заради життя», на яких був її син під час свого першого тренування з дитячого бейсболу. Коли Мей прокоментувала фотографії, Шерілі надіслала їй повідомлення з подякою і наполегливо запрошувала до Чейпл-Гілла познайомитися з Тейлором особисто і посмакувати справжнім барбекю. Мей погодилася, дуже задоволена, що має нову подружку на протилежному узбережжі, а потім перейшла до свого другого повідомлення від клієнта Джеррі Ульріха з Ґранд-Репідз, штат Мічиґан, власника компанії рефрижераторів. Він просив Мей надіслати повідомлення всім зі свого списку про послуги компанії, бо вони саме намагаються розширити свою присутність у Каліфорнії, тому будь-яку допомогу приймуть із великою вдячністю. Мей «цвіркнула», що скаже всім, кого знає, починаючи зі своїх чотирнадцяти мільйонів шестисот одинадцяти тисяч двох фоловерів, а він відповів, що надзвичайно втішений і чекає замовлень або коментарів від усіх її чотирнадцяти мільйонів шестисот одинадцяти тисяч двох користувачів, і тут-таки тисяча п’ятсот п’ятдесят сім із них миттєво привіталися з Джеррі і повідомили, що вони про нього теж розповсюдять інформацію. Потім, насолоджуючись потоком повідомлень, він запитав Мей, як би це його племінниці, яка навесні закінчує Східномічиґанський університет, улаштуватися на роботу до «Сфери», бо працювати у «Сфері» — її заповітна мрія, та чи конче переїжджати на захід, щоб бути ближче, чи нехай сподівається на співбесіду лише на основі резюме? Мей направила його до відділу кадрів і дещо порадила. Додала його племінницю до свого списку контактів і пообіцяла собі, що простежить за її успіхами, якщо вона й справді спробує влаштуватися в «Сферу». Один клієнт, Гектор Касилья з Орландо, штат Флорида, розповів Мей про своє захоплення орнітологією і надіслав світлини, які Мей похвалила і помістила у своїй фотохмарі. Гектор попросив оцінити знімки, бо це може привернути до нього увагу членів гурту фототовариства, куди він хоче вступити. Вона так і зробила, і він був неймовірно втішений. За лічені хвилини Гектор уже повідомив, що хтось у його фотографічному товаристві страшенно вражений, що про його роботи знає справжній сфероїд, тому ще раз подякував Мей. Надіслав їй запрошення на групову виставку, у якій він братиме участь цієї зими у Маямі-Біч, і Мей відповіла, що неодмінно прийде, якщо опиниться у тих місцях у січні, а Гектор, мабуть, неправильно витлумачив її зацікавлення і зв’язав її зі своєю двоюрідною сестрою Наталією, власницею готелю «Номер плюс сніданок» всього лише за сорок хвилин їзди від Маямі; вона обов’язково запропонує пристойний