Остап Соколюк - Самсара УкраЇни, Остап Соколюк

Врешті неопізнаний літаючий об’єкт уповільнив літ біля самого підвіконня і гукнув:

— Гей-гоп! Можна присісти скраєчку?

«Карлсон», — подумав я, і раптом двері захлопнулись.

На цей раз я спробував уявити історію, двері до якої мені відчиняться. Я вибрав найвідомішу у світі і потягнув руку…

…На цей раз це був потяг, що швидко мчав через зелені пагорби. Я сидів у купе зі ще одним хлопчиком, але за мить двері прочинились, й до купе зайшов інший. Рудий хлопець. Його звали Рон.

— Тут хтось сидить? — запитав новоприбулий, показуючи на місце навпроти. — Ніде місця немає.

Хлопчик, що уже був тут заперечно похитав головою, і я побачив шрам у формі блискавки.

«Гаррі Поттер», — подумав я, адже саме цю історію й загадав. Історію про те, як слабке добро, маленький хлопчик, подолав світового тирана…

Знову видіння захлопнулось у кишеню безкінечності, і я повернувся у простір із дверима. Що ж далі? Що я можу вдіяти у місці, із якого ллються всі історії людства?

І раптом до мене дійшло. Я ж письменник! У цьому моє покликання. А це місце — це скрипт усього нашого світу. Книга нашої історії. І оповідь потрібно виправити, переписати. А я і є той Деміург, що творить сценарій.

Нехай за наступними дверима мені відкриється код людської долі. І нехай ця страшна казка, цей кровожерливий міф буде переписано.

Я це зроблю. Я умію.

Мамо, як би ти бачила це — ти би пишалась мною. Нарешті твій син зробить щось визначне.

Калі… Сподіваюсь, ти будеш задоволена. І колись ми ще з тобою зустрінемось.

Я протягнув руку і відчинив двері.

Двері казки відкриваються хоробрим серцям?

4.5.0