Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

транснаціональної організованої злочинності повинна визначити саме поняття предмета, бо без цього неможливе його дослідження.

На другій сесії Комісії з запобігання злочинності і кримінального правосуддя Економічної і соціальної ради ООН 13-23 квітня 1993 р. було названо ознаки, що певною мірою допомагають пояснити сутність організованої злочинності:

• організована злочинність — це діяльність об’єднань злочинних осіб чи угруповань, що об’єдналися на економічній основі. Ці угруповання дуже нагадують банди періоду феодалізму, що існували в середньовічній Європі. Економічні вигоди вони отримують у результаті надання незаконних послуг і товарів чи внаслідок надання законних послуг і товарів у незаконній формі;

• організована злочинність передбачає конспіративну злочинну діяльність, під час якої за допомогою ієрархічно побудованих структур координуються планування і здійснення незаконних діянь чи досягнення законних цілей за допомогою незаконних коштів;

• організовані злочинні угруповання мають тенденцію встановлювати часткову чи повну монополію на надання незаконних товарів і послуг споживачам, оскільки у такий спосіб гарантується одержання вищих доходів;

• організована злочинність не обмежується лише здійсненням свідомо незаконної діяльності чи наданням незаконних послуг. Вона включає також такі витончені види діяльності, як “відмивання” грошей за допомогою електронних коштів, вкладення коштів у легальні види діяльності;

• організовані в угруповання злочинці використовують у своїй діяльності різні заходи, що можуть бути витонченими чи, навпаки, грубуватими, прямими і відкритими, для встановлення монополії на надання незаконних товарів і послуг, для проникнення в законні види діяльності, для корумпування посадових осіб.

Таким чином, коли особи, що беруть участь в організованій злочинній діяльності, починають займатися законною комерційною діяльністю, вони, звичайно, привносять у неї методи насильства і залякування, що застосовуються в незаконних видах діяльності. Однак це лише один з багатьох чинників, що визначають небезпеку транснаціональних злочинних співтовариств. Серед інших можна назвати такі:

• тенденцію до здійснення ними комплексу взаємозв’язаних злочинів на території кількох держав;

• особливу складність доведення організаторської ролі керівників злочинних співтовариств, що найчастіше навіть не бувають на місці вчинення злочинів;

• активну протидію розслідуванню злочинів;

• постійну тенденцію до розширення сфери діяльності злочинного угруповання із залученням до неї громадян кількох держав, насамперед емігрантів, безробітних, неповнолітніх;

• пошуки корумпованих зв’язків, проникнення в правоохоронні органи.

У загальному вигляді зазначені складові можна поділити на такі дві групи:

• ті, що стосуються особистості учасників злочинних угруповань і їхньої структури;

• ті, що належать до механізму здійснення злочинів.

6.1.2. Криміналістична характеристика організованих злочинних груп і основних напрямів їх протиправної діяльності

Для міжнародної злочинності характерні певні властивості, функції, що відрізняють її від інших форм міжнародної злочинності. Ці функції можуть полягати в спеціалізації діяльності злочинних співтовариств за такими напрямами[24]:

• розвідка і підготовка вчинення конкретних злочинних акцій, підшукування потенційних потерпілих, з’ясування їхнього матеріального становища;

• планування кримінальної діяльності організації;

• реалізація планів вчинення конкретних злочинів;

• зберігання, приховування, реалізація майна, набутого в результаті злочинної діяльності, “відмивання” і легалізація злочинних доходів;

• забезпечення співтовариства чи організації транспортом і засобами зв’язку, зброєю і боєприпасами;

• фінансування, збирання і розподіл коштів на подання допомоги родинам учасників, заарештованих і потерпілих у результаті злочинної діяльності, зіткнень з конкуруючими групами;

• підтримка загальної каси;

• забезпечення справжніми чи підробленими документами, атрибутикою правоохоронних і контролюючих органів;

• організація власної служби безпеки (розвідки, контррозвідки);

• організація і підтримка каналів для переходу на нелегальне становище учасників співтовариства чи організації, забезпечення для них умов продовження злочинної діяльності;

• представництво інтересів злочинного об’єднання у владних структурах, розв’язання суперечок з іншими кримінальними організаціями;

• захист від конкуруючих угруповань і боротьба за перерозподіл сфер впливу;

• забезпечення систематичного впливу на прийняття рішень органами місцевого самоврядування, державної влади і управління.

В діяльності організованої злочинної групи умовно можна виокремити такі основні ознаки:

• наявність постійного “професійного ядра” у злочинному угрупованні;

• основна маса її учасників не обмежена рамками формалізованих організаційних структур;

• між учасниками злочинного угруповання підтримуються зв’язки типу “начальник — підлеглий”;

• для декого з них участь у злочинному угрупованні (для якого особливо характерні корумповані зв’язки) можлива на основі взаємовигідних умов.

Певні злочинні угруповання вирізняються не тільки великою кількістю учасників, а й широким спектром злочинної діяльності, великою географією вчинення злочинів.

Відповідно до криміналістичної характеристики злочинів, учинених міжнародними злочинними групами, взаємодія між правоохоронними органами різних держав світу повинна бути спрямована на встановлення всіх елементів[25] криміналістичної характеристики вчиненого злочину:

• приблизної кількості злочинного співтовариства чи злочинної організації;

• структури злочинного угруповання;

• лідерів злочинної групи;

• ролі кожного члена в злочинній ієрархії;

• даних, що характеризують особистість лідерів і їхню поведінку;

• способу життя і можливих зв’язків усіх членів групи;

• базової спрямованості злочинної діяльності утворення;

• сфери кримінальної діяльності і розподілу регіонів та напрямів впливу;

• схильності окремих членів до побічної злочинної діяльності і можливості вчинення ними конкретних злочинів;

• корумпованості зв’язків злочинного формування.

Розглянемо зарубіжні аналоги злочинних співтовариств, що існують протягом десятків і сотень років. Серед транснаціональних злочинних організацій експерти ООН насамперед вирізняють сицилійську й італійську мафії, які мають одну із найскладніших таємних структур. Міграція сицилійців до Сполучених Штатів Америки призвела до утворення відповідної сфери впливу на американському ринку збуту героїну. Те ж саме відбувається в Німеччині, де недавно було встановлено, що групи сицилійських емігрантів, які підтримують тісний зв’язок зі своїми родинами, займаються інвестиційною діяльністю і готують групи виконавців злочинних операцій у Сицилії.

Для Казахстану і багатьох регіонів Росії сьогодні характерне проникнення китайських злочинних угруповань. Хоча окремі китайські “тріади” здійснюють свої операції на материковій частині Китаю, вони розміщуються переважно на території Гонконгу, що є місцем базування організацій “Сунь Е Он”, “14К” і “Група Во”. Разом з тим організація “Юнайтед бамбу” базується в китайській провінції Тайвань. Відповідно до оцінок окремих експертів, у Гонконгу налічується 160 тис. членів “тріад”, що належать до 50 різних організацій. Юристи-практики та вчені-аналітики дотепер не можуть чітко визначити ступінь організованості “тріад”. Членство в “тріаді” означає висловлення довіри певного ступеня, її члени формують єдиний робочий колектив, покликаний допомагати іншим членам, нехай навіть незнайомим. Тому, хоча “тріади” і мають певну формальну структуру, що включає “голову дракона” і штат таких “фахівців”, як інфорсери і керуючі, значна частина їхньої злочинної діяльності, як правило, здійснюється тими членами, що залучаються для кожного окремого випадку в рамках гнучкої мережевої системи, яка може змінюватися залежно від тієї чи іншої виконаної злочинної операції. “Тріади” займаються багатьма видами злочинної діяльності, включаючи вимагання, незаконний обіг наркотиків, проституцію