Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

51

Я дивилася на Саліма, намагаючись знайти в його погляді хоч щось від тієї людини, яку колись знала. Він був мовчазний, але я бачила, як його щелепи стискалися щоразу, коли я вимовляла чергове слово. Його погляд пронизував мене, проте цього разу не був таким холодним. Він слухав. Уперше за весь цей хаос, він слухав мене.

 

— Салім, — почала я, роблячи крок уперед. — Ти загинув тоді. При тому великому вибуху, я бачила все на власні очі! В новинах показували! Я оплакувала тебе, я думала, що втратила тебе назавжди! Ти ж знав, що я не могла навіть уявити, що твій батько — це… це Емір!

 

Його обличчя було непроникним, але очі затрималися на мені довше, ніж зазвичай. У них мигнув якийсь відблиск. Щось тепле. Щось, чого я давно не бачила.

 

— Але Лейла, — я повернула голову до неї, не стримуючи гніву. — Вона була в мене того ж дня, коли твій батько вперше прийшов до мене. Я думала, це черговий клієнт. Просто клієнт! Я нічого не знала ні про тебе, ні про ваш зв’язок.

 

Лейла відвела погляд, але я помітила, як вона скреготала каблуком об підлогу. Цей звук був гострим, мов її ненависть. Вона завжди намагалася бути вище за всіх, але зараз здавалось, що їй нема куди подітися.

 

— А тепер ще одне, — я вдихнула, намагаючись зібрати всі свої сили. — Моя вагітність… Ти можеш бути батьком цієї дитини.

 

Емір різко напружився. Його руки були стиснуті в кулаки, а в очах заграв небезпечний вогонь. Він здавався наляканим, але не словами Лейли чи Саліма. Його погляд зосередився на мені, наче я була єдиною, хто міг розвіяти цей морок.

 

— Так, Салім, — я кивнула, дивлячись йому прямо в очі. — Тобі зараз є шанс усе виправити. Всі твої помилки. Всі свої вибори. Все життя! Ти можеш стати людиною, яку я колись любила. Я не тримаю на тебе зла. Я вже давно тебе відпустила.

 

Його руки стиснулися на стільці, де він стояв. Здавалося, він не знав, як відповісти. Вперше його впевненість похитнулася, і це була моя маленька перемога. Але варто було перевести погляд на Лейлу, як я побачила, що її терпіння добігає кінця. Її обличчя стало білим, а очі палали злістю. Вона наче могла зірватися будь-якої миті.

 

— Що ти мовчиш? — кинула я вже різкіше, звертаючись до нього. — Ти дійсно хочеш зараз просто стояти осторонь, поки все руйнується?

 

Салім зробив крок уперед. Його погляд був важким, але не таким, як раніше. Він був сповнений думок. Лейла вже майже вила від гніву. Її каблук стукав дедалі частіше, ніби в такт її наростаючій люті.

 

А Емір… він стояв осторонь. Його погляд був прикутим до мене, але його руки були напружені, мов він боявся, що будь-який необережний рух може все зруйнувати. І вперше за весь час я побачила, як його очі блиснули не гнівом, а страхом. Страхом за мене. За нас.

Лейла нарешті вирішила втрутитися. Її голос розітнув напружену тишу, наче бритва:

– Чоловіки, що ви ту хвойду ніяк не поділите? Якби не вона, повірте, все було б інакше.

 

Я відчула, як мої щоки заливаються червоним, але я змусила себе не відводити погляд. Ці слова вп’ялися в мене, як ножі, але вони нічого не змінювали. Лейла хотіла мене вколоти, принизити, але я вже давно навчилася витримувати це.

 

Емір не дав їй продовжити:

– Ти перекладаєш всю вину на жінку, яка взагалі ні в чому не винна.

 

– Винна, – виплюнула Лейла. – Вона стала іграшкою у ваших руках. Так, Салім? – Вона звернулася до нього з викликом у голосі, а потім перевела погляд на Еміра. – Так, Емір? Тільки от я дивлюся, що ви обидва кохаєте цю іграшку!

 

Її слова пробиралися мені під шкіру, змушуючи мої руки мимоволі стиснутися в кулаки. "Іграшка?" Хотілося крикнути, що я – жива людина, що це їхні рішення зробили мене частиною усього що коїться. Але я мовчала.

 

Раптом Салім різко підвівся. Його рух був демонстративним, але якось занадто вимушеним. Він дивився прямо на Лейлу, наче намагався довести щось саме їй.

– Я не кохаю її! – він майже виплюнув ці слова, але вони прозвучали як слабке виправдання, яке навіть він сам не вірив. – Тим більше після того, як вона сплуталася з моїм батьком! Вона не достойна цього!

 

Мені перехопило подих. Боліло. Роздирало. Його слова боліли сильніше, ніж будь-який удар. Я знала, що він бреше, що захищається, але все одно вони влучили в саме серце.

 

Емір теж не стримався:

– То про яке кохання ти кажеш? Ти ж її тіло використовував заради свого збагачення!

 

Салім раптом голосно засміявся. Грубо, нахабно, з тією гіркою ноткою, яка змушує всіх довкола напружитися ще більше.

– А ти уяви, батько! Я хотів грошей, багато грошей! Щоб втекти від вас усіх!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍