Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

— Не треба нічого гріти, — заперечив Ленц. — Неси, що є.

Сперечатися з ним ніхто не став, і дівчина пішла до матінки.

Повернулася вона швидко, розклала перед усіма тарілки і знову нагадала про чудове пиво. Але на пиво Льєн не погодився. Рознощиця на мить замислилась і запропонувала компот із сушених яблук та свіжої суниці. Компот Льєн схвалив, і дівчина знову пішла до мами.

— Ви такі дурні, — сказав задумливо, отримавши свій компот. — Чомусь думаєте, що я про вас дбатиму. Он у Вані завжди є запас їжі. Дівчата бодай їстівних корінців накопають. А ви… суп із їжаків у долонях варити будете.

Один із їжаків обурено хрюкнув у Ваніній сумці, а студенти дружно зітхнули.

— А скоро вам доведеться або шукати роботу, або у вільні маги йти, — нагадав Льєн. — Загалом, навчіться завжди обмірковувати те, що збираєтеся робити. Інакше точно вляпаєтесь у погану історію. А з огляду на ваші таланти…

Він махнув рукою і почав їсти.

Притихлі хлопці наслідували його приклад. А дівчата знову розмовляли про властивості трав. І все було б добре, якби Ленц не помітив, що якийсь страхолюдний мужик, що сидить у кутку, вирячився на Весяну. Причому, як запевняв Ленц, із якимось дивним інтересом. Немов прицінюється.

Обурювався Ленц голосно. Ваня, на додачу, пообіцяв не менш голосно всяким витріщеним очі повиколупувати, причому, неодмінно за допомогою горобців. А мужик, замість того, щоб образитися і піти бити поганих хлопців, підвівся і досить спритно втік з шинку. Тільки біля самого виходу кинувши на компанію справді дивний погляд. Такий, ніби намагався їх запам'ятати. Або розраховував параметри для ловчої сіті.

— Зараза, — тихенько пробурмотів Льєн, розуміючи, що Перчик справді не дасть нікому нудьгувати. І що це від неї практично не залежить. Зовнішність у неї просто проблемна. І що чоловік напевно шукає робітниць для чергового веселого будинку, якщо не щось гірше.

Тяжко зітхнувши, Льєн пообіцяв собі завтра ж купити для Весяни кілька захисних амулетів, таких, щоб вона могла нападників паралізувати. І начхати на ціну. І якби хтось додумався розповісти йому про те, як Перчика ловили посланці школи, в якій вона наївно вирішила повчитися, пішов би і купив негайно.

Але ж ніхто так і не сказав.

А потім ще й добрі дізнавачі вкотре покликали. Причому чомусь тільки його.

І Льєн пішов, велівши підопічним нікуди далі саду при гостиному домі не ходити, особливо дівчатам.

Щоправда, це не допомогло.