Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

І все б нічого. Але шкільний сад страждав від навали дівчат, особливо та його частина, яка не була обгороджена та захищена,.

Ні, спочатку він страждав лише від навали студентів обох статей — всі хотіли розібратися, як у Вані вийшло створити цих їжаків. А його клятви у тому, що не творив і взагалі спав, нікого не переконали. Хтось навіть припустив, що це у нього був такий перший викид сили, ну, як це буває у тих, у кого дар відкривається раптово. Просто Ваня унікум і примудрився її викинути у вісні. Може, взагалі тому й викинув, що заснув на місці, де його ця сила переповнила, от і довелося її жбурляти в їжачків, щоб не згоріти.

Загалом теорії були цікаві, але підтвердити хоч одну ніхто так і не зміг.

Зате якийсь час всі дружно ці теорії обговорювали, причому, де завгодно. І чув їх теж будь-хто. А люди, як відомо, вміють чути зовсім не те, що говорять. Особливо, якщо їм дуже хочеться почути щось конкретне. І навіть ті слова, у яких начебто є однозначне тлумачення, можуть зрозуміти зовсім не так.

А студенти розмовляли про їжаків, які оселилися у шкільному саду. І про те, що про них розповідав Ваня. А Ваня був упевнений, що його їжаки допомагають дівчатам.

Хто вже і як потім ці слова перекрутив, невідомо, але дуже скоро містом поширилася чутка, що в школі є чарівні їжаки. Які допомагають дівчатам… вдало вийти заміж. Ну, чи хоча б дають поради у цій справі. І школу взяли в облогу.

Тим, кому вдалося пробратися в сад і навіть знайти їжака, природно, ніхто не допомагав виходити заміж. Ну, максимум заспівали про радощі життя в гаремі, якщо здогадалися принести із собою вина. Але чутки чомусь не зів'яли, а навпаки, почали розростатися і квітнути. А ще вийшли за межі міста і почали поширюватися королівством.

— Вони просто ще маленькі, — пробурчала местреса Кельна. — Тому й намагаються триматися ближче до «тата». Підростуть, повністю усвідомлять себе і напевно почнуть розходитися.

— Поки вони тільки сходяться, — сказав садівник і сів на місце.

А в сад тихо і мирно продовжували стікатися Ваніні їжаки. І поки садівник на них скаржився, їх там побільшало на три штуки.

А ще, чергова заповзятлива діва тягла до школи зачаровану драбину і збиралася з'ясувати, де морські черепахи носять її нареченого. Причому не аби якого, а обов'язково молодого, красивого і багатого. А те, що сама вона бідна й негарна, її анітрохи не бентежило. Чарівні їжаки допомагають дівчатам, отже, і цю маленьку неприємність якось обійдуть.

В чари дівчина вірила свято.

Дякую всім, хто був зі мною в цій історії)) Якщо вам сподобалося, не забувайте ставити зірочки. Автор особливо вдячна за коментарі, вони надихають. І обов’язково підписуйтеся, якщо ще не підписалися, так ви не пропустите появу чогось нового. Доречі, уже почалася викладка книги "Її темний світлий ельф", запрошую до читання.

Кінець