Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Не ображайтесь на Матіаса, його можна зрозуміти. То ж ви віднесли адресу до Бебіта, щоб він знав?- Так, саме так! - відповів Кенні.

- Чому ви так зробили?

- Біллі у нас немає часу, я телефоную Емілі, щоб вони забиралися звідти, він здав нас він продав нас, чого ще можна очікувати від Бебітового прихвостня! 

- Постривай Матіасе!

- Біллі там наша сім'я наші діти! - звучав стртвожений голос Матіаса.

- Просто довірся мені! - поглянув він на нього.

- Телефонуй Матіасе! - проказав Кенні.

- Кенні, я попрошу вас відповісти на своє запитання! 

- Довго пояснювати, а на це не має часу!

- А якщо я скажу ще час є і ви можете усе розповісти? - Біллі знову звернувся до Кенні.

- Поки я тут буду теревенити, вашу сім'ю візьмуть просто викрадуть, і добються того чого так бажають!

- Він правий! - Матіас кинувмя до телефону і вже почав набирати номер.
Як Біллі промовив:

- Я щиро вдячний вам за турботу, але не варто перейматися адресою, яку ви понесли до Бебіта насправді її не існує, вона видумана! - посміхнувся він.
Матіас поклав слухавку.

- Що? 

- Так не дивуйтесь, я дав неправильну адресу! 

- Вона несправжня? Тобто вони не знайдуть вашу сім'ю?

- Не знайдуть, я написав видуману адресу. Ну, потрібно бути занадто обережним коли маєш справу з бандитами!

- Ви геній! - промовив Кенні.

- Ні що ви, я просто давно вже живу і навчився дещо передбачати!

- Ви заспокоїли мене!

- Тепер ви маєте час, щоб розповісти нам усе! - нагадав Біллі.

- Ну гаразд. Насправді я видав твій адрес Матіасе тому, що хотів повернути свою сетру. Вірніше сказати, я сподівався на той клятий папірець, що він допоможе мені її повернути! 

- Що з твоєю сестрою? - запитав Матіас трохи охолонувши.

- Бебіт починав свої справи з того, що позичав гроші, під великі відсотки, а коли люди не мали змоги в короткі і майже нереальні терміни їх віддавати то забирав щось натомість, щось дуже цінне і важливе, а іноді взагалі незамінне і безцінне. Ми зі своєю сестрою стали розмінною монетою, нас віддали Бебіту, як річ, яка належить йому! 

- Хто міг таке зробити? Нелюди!

- Хто це з вами зробив? - запитав Біллі.

- Чоловік в якого ми жили і разом із батьками. Батьки працювали у нього і як виявилося на нього, він сприйняв допомогу біженцям, як повинність, і скористався цим коли задовгував Бебіту. Так ми і потрапили до цього виродка, і досі не можемо вирватися з його лап. Наші батьки були емігрантами, тікали від війни такої ж, яка розпочалася у нашій країні після вашої війни. Почалася завдяки тій же країні, яка напала і на вас, будь вона пропаща. Вирішили відігратись за програш вам на маеленькій слабкій сумідній державці, тому ми тікали від війги. Тут в рутині хаосу батько встряв у справи з тих хто віддав нас Бебіта, щоб погасити свої борги. 

- А що батьки? 

- А що вони могли? Їх побили, і змусили мовчати, що ти зробиш проти бандитів? 

- Та нічого!

- Ну ось, цим вони всі і користуюся, Що ніхто нічого їм не може зробити, хто може той боїться, а хто не хотів би той немає достатніх сил! - посміхнувся Кенні. - Так ми і стали слугами Бебіта, інакше це не назвеш, може навіть і робами, думаю і те інше є правильним. Немає свого життя я лише життя яким живе Бебіт. Моя сестра Еліза стала його слугою, його неаілбницею, як і багато інших вродливих дівчат, яких він набрав собі щоб втішатися ними!

- Жах просто це що середньовіччя? - запитав Біллі.

- Дивно про це говорити наче не середньовіччя, а закони такі як тоді. Хоча це післявоєнна реальність, яка тут творилася. Ти виріс в притулку, не паска звісно але все ж краще, там хоча б хтось за тобою доглядав, а тут існував свій закон, або ти або тебе! - тому ти не дивуйся, що я такий, іншим вже не буду!

- То вона зараз там? - запитав Матіас.

- Звісно вона там. Дівчинка росла з плином часом ставала все вродливішою, пишнішою і зрештою він вподобав її, як одеу із своїх дівчат для власного задоволення. Вона там де й усі інші, такі самі знедолені і позбавлені волі дівчата, які задовольняють його насолоди і потреби його друзі! - Кенні ледь говорив про це.

- То просто хотів повернути сестру! - проказав Матіас, погланувши на нього.

- Просто хотів повернути її, тоді я не думав про будь які наслідки, пробач, але кажу правду, врешті решт своя сорочка ближче до тіла!

- Так воно і є! - погодився Матіас. - Але ти всеодно зробив дурно, хоч в тебе і є вагоме виправдання!

- Навіть не сперечатимусь, ти правий Матіасе! - Кенні підвівіся і обернувся, щоб покинути їх.

- Сподіваюся ти допоможеш своїй сестрі і зможеш її витягнути з бридких лап того Бебіта! - побажав йому Матіас.

- Дякую Матіасе, сподіваюся з тобою теж буде все гаразд!