Аріна Вільде - Вибухова парочка, Аріна Вільде

Епілог: Кирило

Кирило

Я розриваюся між своїми дівчатками, не знаючи кому більше приділити уваги. Дивлюся як солодко спить в ліжечку дочка і не можу повірити, що ще якийсь  рік тому її не існувало в моєму житті. І як тільки жив без Оксани? Приглушаю світло в кімнаті і мчу до Люби, незважаючи на те що готовий годинами спостерігати за сплячої дочкою.

Місяць розлуки - подібно пеклу, тим більше у нас з Любою  тільки-тільки почали налагоджуватися стосунки. Ті самі, ага. Спочатку вона не підпускала мене до себе тому що вагітна, потім реабілітація після кесаревого розтину, а потім сотні відмовок і причин. Одна з яких - ми не одружені, ніякого сексу до весілля. І плювати, що у нас вже і дитина є. Клянуся, ця жінка вирішила добити мене остаточно. І  хотіла ж мене не менше мого, кілька разів ми навіть доходили до відвертих пестощів, але кожен раз Любі вдавалося вислизнути, наплювавши на мою незадоволеність. І ось кілька місяців тому, якимось незбагненним дивом мені вдалося зломити своїм напором цю крижану королеву. Я вдерся до неї в офіс, закрив на ключ двері і накинувся на неї, затиснувши у стіни.

- Лю-юба, не прикидайся, я знаю ти не спиш, - швидко знімаю з себе одяг і лягаю поруч з нею. Провожу рукою по її талиї, схиляюся до губ, щоб зірвати поцілунок, але жодної відповіді не отримую. - Люба? Люба? Ні-ні, ти не можеш бути так жорстока до мене, я відраховував дні до твого прильоту.

-Умн, - бурчить вона і перевертається на бік.

- От чорт, - видихаю розчаровано і лягаю на спину. Чому з цією жінкою завжди так складно?

Я провалююся в сон під ранок і звичайно ж прокидаюся в ліжку один. Дивлюся на час і підриваюся, в поспіху приймаю душ і одягаю штани і білу сорочку. Сьогодні дуже важливий день.

- Люба, там няня повинна прийти, вона посидить з Оксаною, а ми поїдемо в ресторан. Покажу тобі своє творіння, - вигукую, намагаючись знайти своїх дівчаток.

- Так, я готова, - Левандовська з'являється у невеликій вітальні моєї холостяцького барлоги і від одного її виду серце стискається в грудях. Немов до цього я жодного разу не бачив її в обтягуючій білій сукні. Іноді сам собі заздрю, чесне слово. У мене красива і розумна жінка, а ще вперта і нестерпна, але це можна пережити.

Я страшенно хвилююся. Хочу щоб їй сподобався мій новий ресторан, а ще в черговий раз збираюся зробити їй пропозицію. В останній. Тому що якщо вона посміє знову відмовити мені, то нехай потім сама стає на коліна з каблучкою і пропонує мені руку і серце. Бо з мене досить.

Варто нам переступити поріг просторого світлого залу, як в очах дівчини спалахує інтерес і захоплення.

- Ох, це так чудово. Зізнатися чесно, я розраховувала на якусь "бедежку".

- Ну, спасибі тобі, жінко, - усмехаюсь я, притягаючи її до себе і  цілуючи в скроню. - Ти повинна скуштувати десерт. Шеф-кухар приготував його спеціально для тебе. Сідай, - відсуваю стілець біля столика з видом на площу і жестом підзиваю офіціанта.

- Не знала, що ти володієш італійською мовою, - здивовано піднімає брови вона.

- Ти багато чого не знаєш про мене, - я замовкаю, нервово постукуючи пальцями по столу і напружуюся, коли перед Любою ставлять тарілку з Тірамісу.

- Я чекала чогось більш....хм, екзотичного чи що? - піднімає на мене хитрий погляд.

- Вибач, але ми не в Азії, але можу посперечатися на свій спадок, що такого ти ніде в світі більше не скуштуєш.

- Смію нагадати, що у тебе більше немає спадщини, Федір Олександрович в черговий раз переписав заповіт.

- Правда?

- Так, завод відійде Оксані, а заміський будинок - доберманам.

- Скажи що жартуєш, - дід зійшов з розуму на старості, чесне слово.

- На жаль, але це так, - Люба стискає пальцями ложечку і підносить її до своїх губ. Я напружено стежу за її рухами, не вникаючи в суть її слів.

- ... і знаєш, тобі б ... Ай, зуб, боже, - вигукує вона, притискаючи долонею рот, а мої очі розширюються від страху, тому що в моїх думках це було набагато романтичніше. Вона повинна була знайти обручку в тірамісу, а не зламати зуб. А як накажете робити восьму за рахунком пропозицію? Я вичерпав свою фантазію. - Що це, господи?

- Виходь за мене? - вимовляю на одному диханні, перш ніж вона дістане з рота обручку  і закотить мені скандал.

- Ти дістав, Царьов, - шипить Люба, а потім на її обличчі розквітає посмішка. - Так. Я згодна. Тільки ти не міг би відвезти мене до стоматолога. У мене, здається, пів зуба відламалося.

- Ем, а як же поцілунок? - щасливо посміхаюся я, а потім  схвильовано дивлюся на свою майбутню жінку, бо в неї  на очах з'являються сльзи. - Чорт, не плач, кохана, це лише пропозиція.

- Я через зубний біль, ідіот, - всхлипує вона і ми синхронно підіймаємося зі стільців. Чудова романтична пропозиція, .Царьов, впевнений, вона запамятає це на все життя. - Кохаю тебе.

- Відстань.

Ну от, нічого не змінилося.

Запрошую всіх у новинку "Татусь з обкладинки"

Буду рада бачити вас у новій книзі)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Романтична еротика 154347 Не моя Елла Савицька 907616 Жіночий роман 181423 Пастка для Бродського Джулія Ромуш 797865 Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 535530 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно