Джоан Роулінг - Несподівана вакансія

як аж зі шкури пнувся, щоб допомогти їй зібрати тарілки, як проводжав її вночі додому. Коли ж Ґевін кількома днями пізніше сказав їй, що обідав у Мері вдома, вона ледве стримала свою лють, бо в неї вдома на вулиці Надії він, бувало, хіба якусь грінку міг перехопити.

Їй, може, й не дозволялося говорити нічого поганого про Вдову, яку Ґевін у розмові згадував з таким благоговінням, наче то була Божа Мати, але це не стосувалося Моллісонів.

— Я б не сказала, що Майлз мені дуже сподобався.

— Та він не є моїм найкращим приятелем.

— Якщо вже на те пішло… якщо його виберуть, то це буде катастрофа для наркоклініки.

— А я не думаю, що це щось змінить.

Апатія Ґевіна, його байдужість до людського болю, завжди дратувала Кей.

— Невже тут ніхто не відстоює «Белчепел»?

— Хіба що Колін Вол, — відповів Ґевін.

Отож о восьмій ранку в понеділок Кей підійшла до будинку Волів й натисла дверний дзвіночок. Вона помітила з ґанку червоний «форд-фієсту» Саманти Моллісон, припаркований неподалік, і це ще більше розпалило її бажання полізти в бійку.

Двері будинку Волів відчинила невисока присадкувата жінка у барвистій спідниці.

— Доброго ранку, — привіталася Кей. — Мене звати Кей Баден і я б хотіла поговорити з Коліном Волом.

Якусь мить Тесса просто дивилася на цю привабливу молоду жінку, якої вона ніколи досі не бачила. Їй навіть прийшла в голову химерна думка: у Коліна роман, і це його коханка прийшла про все їй розповісти.

— О… так… заходьте. Я Тесса.

Кей сумлінно витерла ноги об килимок і пішла вслід за Тессою до вітальні, що була менша й убогіша, ніж у Моллісонів, але затишніша. Довгов’язий, лисіючий і високочолий чоловік сидів у кріслі з блокнотом і ручкою.

— Коліне, це Кей Баден, — представила гостю Тесса. — Вона хотіла б з тобою поговорити.

Тесса побачила, як Колін перелякано вирячився, й відразу зрозуміла, що він уперше бачить цю жінку. «Ну й справді, — присоромлено подумала Тесса, — що ти таке собі вигадала?»

— Вибачте, що я до вас так несподівано, без попередження, — сказала Кей, коли Колін встав, щоб потиснути їй руку. — Я зателефонувала б, але ви…

— Так, нас немає в телефонній книзі, — пояснив Колін. Він височів над Кей, а його очка за скельцями окулярів здавалися геть крихітними. — Будь ласка, сідайте.

— Дякую. Це стосовно виборів, — сказала Кей. — Виборів до місцевої ради. Ваш конкурент, якщо не помиляюся, Майлз Моллісон?

— Маєте рацію, — дещо нервово підтвердив Колін. Він здогадався, хто така ця жінка. Це журналістка, яка хотіла розмовляти з Кристал Відон. Його вистежили… Тесса не повинна була її впускати.

— Я хотіла запитати, чи можу якось допомогти вам, — сказала Кей. — Я соціальна працівниця, в основному маю клієнтуру на Полях. Я могла б повідомити вам деякі факти й цифри щодо наркоклініки «Белчепел», яку дуже хоче закрити Моллісон. Мені сказали, що ви відстоюєте цю клініку? Вважаєте, що її не можна закривати?

Колінові аж у голові запаморочилося від раптового полегшення й радості.

— О, ні! — підтвердив Колін. — Так, це правда. Мій попередник… тобто той, хто обіймав це місце раніше… Баррі Фербразер… він виступав проти закриття клініки. І я теж.

— Ну, а я мала розмову з Майлзом Моллісоном, і він досить чітко пояснив, що, на його думку, клініка себе не виправдовує. Чесно кажучи, я думаю, що він не зовсім розуміє, в чому полягає методика лікування наркотичної залежності і наскільки разюче покращується стан пацієнтів після лікування у «Белчепелі». Якщо місцева рада відмовиться поновити оренду на цю будівлю, а окружна рада скоротить фінансування, є великий ризик, що деякі занадто вразливі хворі залишаться без жодної підтримки.

— Так-так, розумію, — сказав Колін. — Так, я з вами згоден.

Він був приємно здивований і втішений, що ця симпатична жінка розшукала його й запропонувала свою допомогу.

— Може, вип’єте чаю або кави? — запропонувала Тесса.

— Ой, дуже вам дякую, — відповіла Кей. — Якщо можна, чаю, Тессо. Без цукру.

Жирко був на кухні, частуючись прямо з холодильника. Він їв багато й часто, але так і залишався кістлявим, не набираючи ваги. Цього разу на нього не справила враження біла коробка зі шприцами, яку Тесса примостила біля сиру, хоч досі він відверто демонстрував свою відразу до них.

Тесса підійшла до чайника і знову повернулася думками до слів Суквіндер про те, що Жирко й Кристал «зустрічаються». Вона не розпитувала про це Жирка і Колінові теж нічого не казала.

Що частіше Тесса про це думала, то більше переконувалася, що цього не може бути. Вона була впевнена, що Жирко настільки високо себе цінував, що жодну дівчину не міг би вважати достойною парою, а надто таку, як Кристал. Він би себе настільки не…

«Принизив? Так? Ти подумала про це?»

— Хто там прийшов? — спитав Жирко з повним ротом холодної курки, коли Тесса увімкнула чайник.

— Жінка, яка хоче допомогти татові на виборах до ради, — відповіла Тесса, шукаючи в шафці печиво.

— Чого? Вона що, втюрилася в нього?

— Коли ти вже нарешті виростеш, Стю? — сердито мовила Тесса.

Він витяг з відкритої пачки кілька шматків нарізаної шинки і заштовхав їх шматок за шматком у вже й без того набитий рот, неначе фокусник, що запихає в кулак хустинки. Жирко інколи простоював перед відчиненим холодильником хвилин по десять, зриваючи плівки з пакетів з їжею і напихаючись ласими шматками. Колін яро боровся з цією звичкою Жирка, так само як і майже з усіма іншими вадами Жиркової поведінки.

— Серйозно, навіщо воно їй здалося, допомагати йому? — спитав він, нарешті проковтнувши все, що було в роті.

— Вона не хоче, щоб закрили наркологічну клініку «Белчепел».

— А вона що — наркоманка?

— Ні, не наркоманка, — огризнулася Тесса, роздратовано зауваживши, що Жирко доїв останні три шоколадні печива, залишивши на полиці тільки порожні обгортки. — Вона соцпрацівниця, а тому вважає, що лікарня робить добру справу. Тато не хоче, щоб її закрили, але Майлз Моллісон вважає, що з неї мало користі.

— З неї дійсно небагато толку. На Полях кого не зустрінеш — той нюхає клей, той ширяється героїном.

Тесса була впевнена, що якби вона сказала Жиркові, ніби Колін хоче закрити лікарню, Жирко