Стіг Ларсон - Чоловіки, що ненавидять жінок

поїхала розважатися зі своїм чоловіком, і поговорити йому було ні з ким.

Він повернувся на острів близько четвертої години і вирішив зробити ще одну річ — кинути курити. Від часу служби в армії він регулярно тренувався як у спортзалі, так і роблячи пробіжки південним берегом озера Меларен, але закинув тренування, коли почалися проблеми з Хансом Еріком Веннерстрьомом. Тільки у в’язниці він знову почав качати м’язи, в основному щоб розвіятися, але після звільнення знову розслабився. Час було набирати форму. Він рішуче надягнув тренувальний костюм і зробив повільну пробіжку дорогою до будиночка Готфріда, звернув до Укріплення і ускладнив собі завдання бігом по пересіченій місцевості. Мікаель не займався орієнтуванням з часів армії, але йому завжди більше подобалося бігати лісом, ніж по рівних доріжках. Від огорожі господарства Естергорд він повернувся назад у селище. На останніх кроках до свого будиночка він уже важко дихав і почував себе геть розбитим.

Десь близько шостої він прийняв душ. Зварив картоплю і виніс на хисткий столик біля будинку оселедця в гірчичному соусі, зелену цибулю та яйця. Він налив стопку горілки і, не мавши компанії, випив сам-один. Потім розгорнув детектив Вел Макдермід «Співаючі русалки».

О сьомій годині до нього прийшов Дірк Фруде і важко опустився на садовий стілець навпроти. Мікаель налив йому горілки.

— Дехто сьогодні був вами обурений, — сказав Фруде.

— Я це зрозумів.

— Бірґер Ванґер — дурень.

— Я знаю.

— Але Сесілія Ванґер аж ніяк не дурна, а вона в нестямі.

Мікаель хитнув головою.

— Вона вимагає від мене прослідкувати за тим, щоб ви припинили копирсатися в сімейних справах.

— Зрозуміло. І ваша відповідь?

Дірк Фруде подивився на стопку з горілкою і зненацька вихилив її.

— Моя відповідь: Хенрік дав чіткі інструкції відносно того, що він хоче, щоб ви робили. Доки він їх не змінив, ви працюєте відповідно до складеного нами контракту. Я сподіваюся, що ви з усієї сили будете старатися виконати свою частину умов контракту.

Мікаель хитнув головою і поглянув на небо, яке почало затягуватись хмарами.

— Насувається гроза, — сказав Фруде. — Якщо штормитиме надто сильно, я вас підтримаю.

— Дякую.

Вони трохи помовчали.

— Можна мені ще стопочку? — спитав адвокат.

Буквально через кілька хвилин після того, як Дірк Фруде пішов собі геть, перед будиночком Мікаеля загальмувало авто Мартіна Ванґера і припаркувалося на узбіччі. Мартін підійшов і привітався, Мікаель побажав йому приємного свята і запитав, чи не хоче він чарчину.

— Ні, мені краще утриматися. Я заїхав тільки переодягнутись, а потім поїду назад у місто, щоб провести вечір з Евою.

Мікаель мовчки чекав на продовження.

— Я розмовляв із Сесілією. Вона зараз трохи нервує — вони з Хенріком дуже близькі. Сподіваюся, ви пробачите їй, якщо вона наговорить чогось… неприємного.

— Я дуже добре ставлюся до Сесілії, — відповів Мікаель.

— Це зрозуміло. Але з нею буває важко. Я тільки хочу, щоб ви знали: вона категорично проти вашого копирсання в минулому сім’ї.

Мікаель зітхнув. Схоже, усі в Хедестаді вже зрозуміли, для чого Хенрік його найняв.

— А ви?

Мартін Ванґер розвів руками:

— Хенрік одержимий цією історією з Харієт уже не одне десятиліття. Я не знаю… Харієт була мені сестрою, але минуло стільки років, усе це відійшло вже так далеко. Дірк Фруде сказав, що у вас залізний контракт, розірвати який може тільки сам Хенрік, але боюся, що в його теперішньому стані це завдало б більше шкоди, ніж дало користі.

— Значить, ви хочете, щоб я працював далі?

— Вам вдалося що-небудь зробити?

— Вибачте, Мартіне, але якщо я що-небудь розповім вам без дозволу Хенріка, це буде порушенням контракту.

— Я розумію. — Він раптом усміхнувся. — У Хенрікові є щось від змовника-теоретика. Але головне, я хочу, щоб ви не вселяли в нього примарних надій.

— Це я обіцяю. Я викладаю йому лише факти, які можу підтвердити документально.

— Чудово… До речі, ось іще що — адже у нас є й інший контракт, про який теж треба подумати. Оскільки Хенрік захворів і не може виконувати свої обов’язки в правлінні «Міленіуму», я повинен його там замінити.

Мікаель чекав, що ж далі.

— Нам, очевидно, треба скликати правління і обговорити ситуацію.

— Це гарна думка. Проте, наскільки я розумію, вже вирішено, що наступне засідання правління відбудеться тільки в серпні.

— Я знаю, але, можливо, нам слід перенести його ближче.

Мікаель увічливо посміхнувся:

— Можливо, але ви звертаєтеся не за адресою. Зараз я до правління «Міленіуму» не входжу. Я покинув журнал у грудні і не маю ніякого впливу на рішення правління. У цій справі вам краще звернутися до Еріки Берґер.

Такої відповіді Мартін Ванґер не чекав. Трохи подумавши, він устав.

— Ви, звичайно, маєте рацію. Я з нею поговорю.

На прощання він поплескав Мікаеля по плечу і попрямував до машини.

Мікаель задумливо дивився йому вслід. Нічого конкретного сказано не було, але в повітрі вочевидь нависла загроза. Мартін Ванґер поклав на шальку терезів «Міленіум».

Через деякий час Мікаель налив собі ще горілки і взявся до книжки Вел Макдермід.

Близько дев’ятої з’явилася плямиста кішка і потерлася об його ноги. Він підняв її до себе на коліна і почухав за вухами.

— Значить, будемо нудьгу розганяти святкового вечора удвох, — сказав він.

Коли почали падати перші краплі дощу, він увійшов до будинку і ліг спати. Кішка зволіла залишитись на вулиці.

Лісбет Саландер витягла з підвалу свій мотоцикл і присвятила святковий день його ґрунтовній перевірці. «Кавасакі» з двигуном у сто двадцять п’ять кубів був, можливо, не найкрутіший мотоцикл на світі, але він належав їй, і вона вміла з ним поводитися. Саландер власноручно перебрала його гайку за гайкою, довівши до ладу скільки було змога і навіть трохи більше можливого.

Після обіду вона надягла шолом і шкіряний комбінезон і поїхала до лікарні «Еппельвікен», де провела вечір у парку разом з матір’ю. Вона відчувала деякий неспокій і докори совісті. Мати здавалася неуважнішою, ніж будь-коли. За проведених разом три години вони перекинулися лише кількома словами, і в неї залишилося враження, що мати не розуміє, з ким розмовляє.

Мікаель витратив кілька днів на те, щоб вирахувати машину, маркування якої включало б літери «АС». Добряче помучившись і врешті-решт проконсультувавшись із колишнім автомеханіком з Хедестада, він вияснив марку машини: «форд Англія» — посередня модель, про яку він раніше і не чув. Потім він зв’язався із службовцем з бюро реєстрації автотранспорту і спробував замовити список усіх «фордів Англія», які в 1966 році мали реєстраційні номери «АСЗ» з чимось. Але йому відповіли, що