Анна Лерой - Дім для Пенсі, Анна Лерой

— Цього разу все дещо серйозніше, ніж траплялося колись. Тепер у них є і гроші, і досвідчені загони мисливців. Вони поширюють плітки про навалу руїнників, і прості люди у трактирах лякаються невідомого. Усіма містами і поселеннями ходять постраждалі від несправедливості мисливці і жаліються, як їм набридли правила, що чесним людям не дають винести і продать весь Чорний ліс до останньої комашки, а старійшини наживаються на всіх. Лідер цього наброду, до речі, твій давній знайомий...

— Тоннор? — кривиться Пенсі. Задоволений собою Егор водить пальцем перед її носом:

— Не просто Тоннор, це ім'я прийомний син узяв після смерті батька. Насправді його звуть Алар. Алар Кражич. Ти ж не забула свій найперший іспит на звання мисливця?

У грудях починає неприємно колоти, і Пенсі, поморщившись, потирає місце того болю. Егор справді ставиться до багатьох речей спокійніше, ніж вона. А іспит, що він згадав, залишив неприємний слід у її житті — навіть думки про той день просякнуті страхом і липким відчуттям безпорадності. Але один момент все ж змушує її невесело хмикнути. Адже дивно виходить: тоді, багато років тому, Алар Кражич так саме вижив там, де інші не змогли.