Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

- Добре, - Джеймс не зводив погляду з вампіра. Обличчя того стало непроникним, він закрився. Він ще не до кінця вгамувався, зрозумів Джеймс. І спитав:

- То що ми робитимемо? Я маю здатися?

- Я ж кажу, тобі треба зникнути, ти що, взагалі не слухаєш? - роздратовано рикнув вампір. Бартон застережливо підняв руку.

- Це не надто розважлива думка, Джеймсе. Рада - досвідчені чарівники, що з легкістю розв’яжуть тобі язика так, як їм це потрібно. Ти не витримаєш, а коли з’явиться твоя друга половина… - на цих словах хімера забилася десь під шлунком. - вони звинуватять тебе у нападі на Раду і все. І це тільки один з найочевидніших варіантів розвитку подій. Тобі краще поки що зникнути з радарів. Ми маємо десь сховати тебе. Ти надто важливий.

- І що, мені до скону ховатися? А мої батьки? Рада добереться до них не встигну я пикнути. До того ж, хіба вони не знають, де я і з ким я? Ви ж сами кажете, що за мною якимось чином слідкують! Може, це якесь закляття…

Джеймс замовк на мить, а потім продовжив: 

- Ні, я не можу так. Я ж підставлю всіх вас. 

Бартон легко стис плече хлопця, привертаючи до себе увагу. В його погляді Джеймс побачив тільки щире хвилювання.

- Якщо ти потрапиш до застінок Ради, вони тебе вже не відпустять. Тебе просто знищать, отримавши те, чого вони прагнуть, чим би то не було. І не буде більше Джеймса Брістоула.

- Ні, вони не зможуть. В них же більше немає Ачерімо…вони залишили його там, на галявині. - Джеймс закляк. - Ми ж забрали його, правда? Скажіть, що ми його забрали.

- Так, забрали. Але хіба твоя смерть то єдине чого варто боятися, Джеймсе? Їм достатньо пригрозити, що вони вб’ють твоїх батьків, чи міс Елінор, наприклад. 

Джеймс важко зітхнув і спромігся проковтнути ком в горлі. Нарешті, він впорався з цим завданням. Після довгого міркування він заговорив першим:

- Як багато в мене часу?

- Кілька годин, можливо день, - припустив Теренс. - Вони діятимуть швидко.

Джеймс застиг на місці, все ще замислений. Коли він підвів погляд на присутніх, він міг поклястися, у вампіра сіпалося око.

- В мене є ідея. Насправді, це неабияка можливість. Ми маємо скористатися цією ситуацією.

- Про що ти? - з застереженням в голосі перепитав Бартон.

- Якщо я здамся, я можливо зумію дізнатися, що Раді насправді від мене треба. Ні, послухайте, - попросив він, коли Генрі і Бартон зібралися йому заперечити. - Я все розвідаю, і передам вам інформацію. Разом, ви щось вигадаєте. Ви ж здогадуєтеся, куди вони відведуть мене?

Бартон з готовністю відповів:

- Так. До в’язниці, швидше за все. До Вежі. Це фортеця, відокремлена від зовнішнього світу закляттями і водою, в якій згоряє все живе. Там тримають злочинців і зрадників, звісно, якщо не вбивають їх на місці. Ніхто, крім Голови і тих, хто там працює, не знає, де саме вона розташована і як туди потрапити.

- Але ж ви знаєте.

- Знаю, - підтвердив чарівник, - втім, дуже не раджу. Звідти не повертаються, Джеймсе. Це прокляте місце без жодного виходу і надії.

- Як затишно. Боюся спитати, як він звідти втече? - поцікавився Генрі.

- З нашою допомогою, звичайно. Втім, це непросте завдання. Там, всередині, не діє магія. Жодна. Джеймсе, тебе швидше за все запруть там і допитуватимуть. Якщо, звісно, в Арія не має на тебе інших планів. Звідти можна вийти тільки, якщо тебе випустить сам Голова. Але…

Джеймс кивнув самому собі.

- Добре. Давайте виходити з цього. Тоді, коли я потраплю всередину…там є вікна?

- Якщо не потрапити до одиночної камери, то так, буде вікно.

- А Гемптон зможе проникнути до в’язниці?

- Легко, - відізвався вампір.

Бартон гмикнув.

- З вашою допомогою - легко, - доповнив попередню відповідь вампір.

- Так, через вогняну річку я зможу його перевести. А далі…

- Я долаю стіни краще за котів, - запевнив Гемптон без жодного натяку на зухвальство в голосі.

- Чудово, я передам вам все, що дізнаюся, через Генрі, - підхопив Джеймс і чекав на остаточне рішення чарівника і вампіра, застиглих перед ним у роздумах.

Бартон похитав головою після недовгих роздумів.

- Хлопче, стривай-но. Ти поспішаєш. Ми припускаємо, що тебе відведуть до в’язниці. Але, все може виявитися гіршим.

- Гіршим?

- Вони можуть нашкодити тобі.

- Мене ж наче не можна вбити. А кинджал у вас, тому жодних проблем.

- Джеймсе, подивися на мене. Послухай мене, - старий чарівник змусив хлопця поглянути йому в очі. - Вони можуть тебе скалічити, так, що ти благатимеш про смерть. Ти розумієш? І ти не маєш жертвувати собою через провину. Те що трапилося там, на галявині, - не твоя вина. Ми знайдемо твою тітку іншим шляхом, і ми зможемо тебе захистити від Арія Картера.