Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

 

 

Еніка відчула, як світ перед її очима почав хитатися, і вона змушена була сісти на лавку, щоб не втратити рівновагу. Мара миттєво опинилася поряд, її руки ніжно, але рішуче тримали майстра, намагаючись надати їй підтримку.

 

— Майстре, все гаразд? — запитала Мара, її голос був сповнений турботи та тривоги.

 

Асока, яка теж була поруч, нахилилася до Еніки, її обличчя виражало глибоку стурбованість.

 

— Що трапилось? — запитала вона, її погляд не відривався від обличчя Еніки.

 

Еніка зібрала всі свої сили та відкрила очі, намагаючись приховати слабкість, яка охопила її тіло. Вона зробила глибокий вдих, відчуваючи, як повітря повільно наповнює її легені.

 

— Все добре, просто трохи втомилася, — відповіла вона, намагаючись зберегти спокійний тон. — Мабуть, вчорашні тренування були занадто інтенсивними.

— Асока  я побуду з Енікою, а ти  позови  магістра Кенобі  .Асока кивнула, розуміючи серйозність ситуації, і швидко вирушила на пошуки Обі-Вана. Мара залишилася поруч з Енікою, уважно спостерігаючи та намагаючись надати їй максимально можливу підтримку.

— Як ти себе почуваєш зараз? — запитала Мара, її голос був м'яким, але в ньому відчувалася рішучість. Вона знала, що Еніка — сильна жінка, але також розуміла, що навіть найсильніші потребують допомоги.

 

Еніка зробила ще один глибокий вдих і повільно видихнула, намагаючись зосередитися на своєму диханні.

 

— Трохи краще. Але, здається, мені дійсно потрібно відпочити, — зізналася вона, відчуваючи, як її тіло ще трохи слабке.

 

Мара кивнула, розуміючи, що Еніка дійсно потребує відпочинку.

— Ми знайдемо тихе місце, де ти зможеш відпочити, поки Обі-Ван не прийде, — сказала вона, допомагаючи Еніці піднятися на ноги.

Незабаром до них підбігла Асока з Обі-Ваном поруч. Обі-Ван виглядав стурбованим, але зосередженим, коли він побачив свою дружину в такому стані.

— Еніка, що сталося? — запитав він, підходячи до них він сів біля дружини в нього була  одна догадка, але він сумніваюся тому, що лікарі сказали що це неможливо тому він  поклав руку її на живіт  шукач  підтвердження своей догадки та сподіваючись знайти 

яке-небудь пояснення її стану

Еніка відчула тепло від руки Обі-Вана на своєму животі та повільно підняла погляд, зустрічаючись з його очима. Вона бачила в них змішання тривоги та надії, і це змусило її серце битись ще швидше.

— Я просто відчула слабкість, — пояснила вона, намагаючись зберегти спокій. — Можливо, це лише втома від тренувань.

 

Обі-Ван, не відводячи рук, відчув щось більше. Його відчуття Сили підказували йому, що тут є щось інше, щось, що виходить за межі звичайної втоми.

 

— Можливо, але нам варто перевірити, — сказав він, його голос був м'яким, але рішучим. — Ми повинні бути впевненими, що все в порядку.

 

Мара та Асока мовчки спостерігали, розуміючи, що це момент, коли їм краще не втручатися. Вони відчували, що між Енікою та Обі-Ваном відбувається щось важливе, щось, що може змінити їхнє життя.

 

— Обі-Ване, ти думаєш... — почала Еніка, але слова застигли у неї на губах. Вона відчула, як його рука ніжно стискає її живіт, і це відчуття викликало у неї легку хвилю надії та страху одночасно.

 

 

 

— Ми повинні бути впевненими, — повторив він, його голос був сповнений ніжності. — Знайдім місце, де ми можемо спокійно перевірити це.

 

Вони обережно піднялися і, підтримуючи Еніку, вирушили до медичного відділення. Їхні серця були наповнені змішаними почуттями: надією, тривогою і любов'ю.

 

Коли вони нарешті дісталися до медичного відділення, лікарі швидко приступив до огляду. Обі-Ван тримав Еніку за руку, його погляд був спрямований на неї, намагаючись заспокоїти та підтримати.

— Ми зараз проведемо кілька тестів, — сказав лікар, його голос був спокійним і професійним. — Це допоможе нам зрозуміти, що відбувається.

Час йшов повільно, і кожна хвилина здавалася вічністю. Нарешті, лікар повернувся до них з результатами.

 

— У нас є новини, — сказав він, поглянувши на Еніку та Обі-Вана. — Вітаю вас. Ви очікуєте дитину.

 

Еніка відчула, як її серце зупинилося на мить, а потім почало битися ще швидше. Вона поглянула на Обі-Вана, його обличчя було сповнене радості та здивування.

 

— Ми... ми будемо батьками? — прошепотіла вона, сльози радості заполонили її очі.

 

Обі-Ван обережно обійняв її, його серце було наповнене щастям і любов'ю.

 

— Так, кохана, ми будемо батьками, — сказав він, його голос був глибоким і сповненим почуттів.

 

Вони стояли так, обійнявшись, відчуваючи, як їхні життя змінюються в цю мить. Це була нова глава їхньої історії, повна надії, радості та нових викликів.

 

Мара та Асока, які стояли поруч, не могли стримати своїх усмішок. Вони відчували, що це був особливий момент, який вони мали честь розділити з Енікою та Обі-Ваном.

 

— Вітаємо вас, — сказала Мара, її голос був сповнений радості. — Це чудова новина.

 

— Так, це неймовірно, — додала Асока, її очі блищали від щастя. — Ви будете чудовими батьками.

 

Еніка та Обі-Ван відчували, як їхнє серце наповнюється щастям і любов'ю. Вони знали, що попереду на них чекають нові виклики, але разом вони зможуть подолати будь-які труднощі.

— Ми  знову станемо  батьками  після Люка і Лей  я не сподівалась на це  вона подивилась в сірі  очі чоловіка . Обі-Ван ніжно притиснув її до себе, відчуваючи, як їхні серця б'ються в унісон. Його погляд був сповнений тепла і любові, коли він подивився в очі Еніки.

— Я теж не очікував цього, — зізнався він, його голос був тихим і сповненим почуттів. — Але це чудова новина. Ми знову станемо батьками, і я не можу бути щасливішим.