Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

Він смішив її. У цих снах, де був Ів - їй вдавалося на якийсь час забути про чужий гаснучий світ, чиєю полонянкою вона стала. Ів дивився на неї закоханими очима, вони дуріли, вивчаючи місця, в яких їй вже вдалося побувати, читали книги, вже прочитані нею колись, особливо Ів потішався над любовними романами, зачитуючи вголос постільні сцени героїв.

І прокидатися в такі моменти зовсім не хотілося. Сара дозволяла собі бути щасливою поряд з Івом в тому паралельному вже не існуючому для неї всесвіті. Це стало її віддушиною , а Ів незмінною складовою того блаженного стану. Можливо, на це і був його розрахунок. З якихось причин Ів більше не прагнув піднімати між ними градус сексуального бажання, не було ні поцілунків, ні якихось інших сміливих дій - тільки легкий флірт і щире тяжіння на рівні загостреного сприйняття.

З кожним днем напруга в форті Остін все підвищувалась. Минуло дванадцять днів, і Павук припускав, що напад має відбутися в найближчі години. Апетит у Сари пропав ще два дні тому.

Колупаючи ложкою рідину, вона дивилася в тарілку незрячими очима, поки Ів не змусив відчути її свій погляд. Він простягнув до неї через стіл свою руку і вона відповіла йому, зіткнувшись з ним пальцями.

- Гей, кисле дівчисько, де твоя драйвова відчайдушність? Посміхайся, і я для тебе порву їх усіх, - промовив Ів, підморгуючи.

- Це мало заспокоює. У мене жижки трусяться, Іве. Я не винесу , якщо хто-небудь з вас постраждає. Ненавиджу це очікування. Пообіцяй, що візьмеш з собою голову і не будеш викаблучуватися.

- А що можна якось інакше? - посміхнувся він.

- Я не розумію тебе, Саро. Як взагалі твої переживання допоможуть вирішити ситуацію? - обурився Хелл. - Необхідно зберігати холоднокровність, а твої емоції створюють нам лише загальний мандраж.

- Значить вимкни свій приймач! - голос Сари пролунав різкіше, хоча, Хелл три тижні наполегливо ігнорував її, і це були перші слова, що він сказав за цей час на її адресу. - Я жінка, я не можу без емоцій, моя природа хвилюватися за тих, хто мені дорогий! За тебе, за Павука, за Арно і всіх інших.

- Висуваємося! - окрик Павука обірвав тяжке очікування. - Мої підозри підтвердилися - вони вирахували джерело води, і рухаються в пріоритетному напрямку. Потрібно відбити Зіру. Розмажемо вороже кубло прямо під носом у Дона. Іве, тобі потрібно особливе запрошення?

- Щось не пригадую, коли це я підв'язався до тебе на службу? - загрозливо звузив очі Ів, не зрушивши з місця. - Я, мабуть, залишуся тут. Поруч з тим, що мені важливо. Догляну за господарством.

- З Сарою залишиться Хелл і частина боєздатних мутантів, - без натяків кинув Павук. - Мені потрібні твої здібності на кривавій арені, якщо вже ми граємося в родичів.

- По правді не довіряю я вам. Мою вигідну для тебе смерть можна піднести як загибель від ворожої руки. Не підкопаєшся, - так само прямо відповів Ів.- Та й Хелл не такий сильний. Не тіш себе думкою, що чужаки погано підготувалися. Напевно вони стежили за нами, заготовивши пару капостей. Так що ні, Павуче, для надійності я залишуся в Остіні.

- Що ж, тоді посилимо надійність, - прошипівши, Павук різко схопив Сару, яка не очікувала подібного, і поволік її в підземний бункер, запхнувши в клітку, в якій мародери раніше тримали Іва. - Звідси навіть арахноіди не виберуться, спеціальний сплав, жала його не беруть, Ів знає. Посидь тут, кохана, точно ніхто крім мене не дістане!

- Ні, Робе, не залишай мене тут! Робе, так не можна! - заволала Сара, але непохитний арахноід вже зник.

- Так ти продовжуєш наполягати, що ви з Робом пара? - уїдливо сказав Ів, залишившись з нею. - Який він однак романтик.

- Припини! Якщо ти зібрався стояти тут і сипати дотепності - можеш не намагатися! - рипнули зубами Сара, роздратовано вдаривши по решітці. - Все паршиво!

- Не бешкетуй, - посміхнувся Ів, витягуючи щось з кишені. - Я як ніхто знайомий з такими замками, тому один хмир з-під ковпака підігнав мені одну класну штуку, - вставивши в замок якусь пластину, Ів легко відкрив двері її камери. - І що потрібно сказати?

- Ти мій герой, - навмисне скривилася Сара без особливої радості, тому що просто не тямила себе від занепокоєння . - Що будемо робити?

Ів як не дивно тримався занадто спокійно:

- Чекати і спостерігати. А там вже діяти за обставинами. Це тобі не передбачувані розлючені людці - це рівний за силою ворог.

- А вона що тут робить? - вигукнув Хелл, як тільки побачив як вони виходять разом. - Павук же начебто замкнув її в клітці.

- А я випустив! - обличчя Іва прийняло загрозливий вираз. - І поки його тут немає - ви будете підкорятися мені! Не поспішай доповідати йому прямо зараз, Хелл, до вечора набереться цілий список, ще встигнеш. Щось там назріває, так що йди за ворота і пильнуй. Не люблю мутних сюрпризів.

- Ще будуть якісь вказівки? - похмуро пожартував Хелл, оцінюючи свою перспективу сперечатися з Івом.

Зробивши розумний висновок, Хелл відправився за ворота.

Коли стало ясно, що вороже кубло розділилося, щоб одночасно вдарити по обох напрямках - Ів вислав на допомогу Хеллу усіх мутантів, кращих бійців Павука, яких він їм залишив для оборони Остіна. І тільки після того, як ворота форту наглухо зачинилися - Сара зрозуміла, що Ів відправив їх усіх на вірну загибель, в тому числі і власного брата.