Нестор Літописець - Повість минулих літ

10 У підземеллі Софійського собору, в усипальниці київських князів, 1961 p. між різними останками знайдено череп Ростислава; у черепі стримів залізний наконечник стріли. Звідси ясно, чому молодий і здоровий, що умів плавати, Ростислав раптом став тонути перед очима Володимира: він був смертельно поранений. Про його загибель у Стугні говорить і "Слово о полку Ігоревім". Ця ріка, "пожръши чужи ручьи и стругы, рострена къ устью, уношу князю Ростиславу затвори днh при темнь березh. Плачется мати Ростиславля по уноши князи Ростиславh".

'' Уже було зауважено (див. прим. 39 до 1015 p.), що важливі походи та битви русичі-християни нерідко приурочували до християнських свят.

12 Амос VIII, 10.

13 Левіт XXVI, 17, 19, 20, 25, 32, 31, 28.

14 Додано з Лавр,

15 У давні часи вважалося,.що кочові східні народи, отже й половці, походили від біблійного Ізмаїла і його матері Агарі.

16 Посд Павла до римлян V, 20 (текст переосмислено).

17 Даниїл III, 32.

18 Псалом CXVIII, 137. ,

19 Єванг. від Луки XXIII, 41; мається на увазі один із двох розбійників, розіп'ятих разом з Ісусом Христом. —

20 Іов І, 21.

21 Псалом СІІ, 10.

22 В Іп. і Хл. "тако же"; у Лавр. "якоже".

23 Тут закінчується літописне зведення ігумена Іоанна, а далі йде текст Нестора, доповнений вставками третього редактора 1118 — 1119 pp. (розповідь Гуряти Роговича, повість Василя про осліплення Василька Ростиславича).

1094

' У Лавр. "мhсяца августа въ 2б". 16.V111 1094

1095

' Насправді це був самозванець, що видавав себе за Константина, убитого ще 1073 p. сина візантійського імператора Романа IV Діогена від першого шлюбу: самозванець з'явився в Константинополі, його схопили, заслали в Херсонес, звідки він утік і з половцями напав на Візантію; тут його схопили вдруге.

j В 1п. "Ельбhхъ"; у Лавр. "Ольбегь"

4 Сиропусна неділя, або масляна,чи маснчця — останній тиждень перед великим постом; розпочинається з понеділка (див. ще прим. 5 до 1092 p.).

5 Засаківці — люди з околиць города Сакова.

1096

' Від Чернігова до Стародуба приблизно 185 км (по ймовірній дорозі): отже. утікаючи, Олег подолав цю відстань десь за один-два дні.

2 Що це була неділя саме 25 травня, видно із синхронності половецьких ударів; крім того, половці ударили тоді, коли ні Святополка, ні Володимира у Києві не було.

3 У Лавр. "месяца мая ЗО".

4 В Іп., Хл. і Лавр. "июля", але треба "июня", бо п'ятниця у 1096 p. припадала на 20 червня;дати 8 (9) і 16 червня проставлено на основі розрахунків відстаней і темпу походів: переправу через Дніпро на Зарубському броді визначаємо на ніч із 18 на 19 червня, бо цього не помітили половці.

5 В Іп. і Хл. "по ггhску"; у Лавр. "болоньє".

6 Додано з Лавр. В Іп. "ї пожгоша манастырь Стефанечь деревнh. и Германечь"; у Лавр. "й вьжгоша Стефановь манастырь и деревнhи Герьманы".

7 В Іп. "ко оугу сторонник"; у Лавр. "къ угу устроении".

8 Псалом LXXXII, 14 — 17; Нестор подав такий скорочений виклад, який незрозумілий без доповнень, узятих із Біблії.

9 В Іп. і Хл. "аще ли"; у Лавр. "ищьли".

10 Про походження половців та інших східних народів літописець розповідає на основі "Одкровення" — твору невідомого автора, який приписували єпископові Мефодію Патарському. Літописець використав також "Хроніку" Амартола ("Другі ж говорять...").

11 За Біблією (Буття XVI, 15), Ізмаїл, син Авраама (Аврама), був народжений не від безплідної тоді його жони Сари, а від Сариної рабині Агарі.

12 Після.цього в Лавр. уміщено "Твори" Володимира Мономаха, переклад яких друкуємо після тексту Іп.

13 В Іп. і Хл. "своего же"; у Лавр. "моего же".

14 Додано з Лавр

15 В Іп. і Хл. хибно "и Переяславц'ь"; у Лавр. "и перея".

16 У Лавр. "Кунуи"; 1103 р. у Лаврі він згадується серед убитих ханів під ім'ям Куман, а в Іп. тут має ім'я Кунам.

17 Оскільки за візантійським літочисленням рік розпочинався 1 вересня, то перша половина березня 1097 січневого року припадала на середину 6605 (1097) візантійського року, тобто на половину п'ятого, або четвертого з половиною індикта (про індикт див. прим. 1 до 852 p.).

1097

' У великій статті 1097 p. розповідається про події з осені 1097 р. по ЗО серпня 1100 p., насамперед про долю князя Василька Ростиславича теребовльського. Відомості ідуть від безпосереднього свідка подій — киянина Василя, боярина Святополкового. Василь був присутній на вузьких княжих нарадах, при осліпленні Василька, супроводжував його до города Володимира і короткий час перебував тут як