Софія Чар - Кляте фентезі, Софія Чар

Пирхнувши, Зоря побовтала ногами в повітрі. Кпинів у неї було багато, але дівчина чудово розуміла, що як Шахерезаду слухати її ніхто не буде і радше придушить ще до кінця першого десятку оповідок.

– Я нічого не вигадую, не кидай тінь на достойне мистецтво імпровізації! – зверхньо піднявши брові, кинула дівчина.

«Яке безглуздя я несу на тверезу голову…» – заскімлило щось в душі, але Зоря лише шикнула на нього.

– Треба ж, Ларис дійсно вибрав хорошого охоронця для своєї квіточки. Хоча я думав, що Передбачення отримає вона, ще б пак, цю роль їй диктувала доля, а вийшло що вона лише безкорисна щасливиця. Народжена в останній зимовий місяць у своєму світі…

Знову невдоволено сіпнувши ногою в спробі вислизнути з міцного хвату, Зоря на мить скривилася, перш ніж трохи різко скинути голову.

Що він сказав?

Слова змія гепнули по голові, наче цеглина з-за кутка.

– Ого, ціле передбачення для передбачення? Деяке передозування передбачень на квадратний метр, – зі смішком кинула вона та ляснула по хвосту. – Та постав вже мене, я зрозуміла, що граю так собі, а за цю роль мені ще й страшно співчувають!

Говорити так легко та дзвінко, коли серце стривожено калатає десь у вухах виявилося важко. Настільки, що зважаючи на те, яким видався кінцевий результат гри Зоря цілком могла претендувати на оскар. Поки в голові думки збилися стривоженою купкою баранів, а душа напружено завмерла, обличчя відображало лише легке роздратування.

Хоча… А чого вона власне так розхвилювалася?

Тим часом Шалар замислено схилив голову вже на інший бік та раптом під невдоволене зойкання похитав дівчину зі сторони в сторону.

– Так, так. Ще з п’ятсот років тому було складено передбачення, у якому фігурувала та дівчинка. Вона потрапила сюди, щоб стати носієм Передбачення, а може й королевою… Принаймні провидець прописав їй щасливу долю великої чарівниці, з появи якої у світі почалися б зміни на краще і так далі. Їй судилося не тільки Передбачення передати, але й стати на чолі війська проти великого ворога. Та, вочевидь той скажений дід таки був божевільним і його пророцтво було не більше як влучним тичком пальця в небо.

Уважно слухаючи його, Зоря навіть сіпатися перестала, відчуваючи як кров шумить у вухах у щось гучно гепає в голові. Тим часом змій знизав плечима.

– Хоча дівчинці пощастило. Після того передбачення їй дісталася увага в академії, кращі кімнати, знайомство з принцами… Чудовий злет за кошт дурного передбачення, – нову пирхнув він.

Втримати обличчя вдавалося тільки тому, що золотий погляд, не зважаючи на сміх та такий люб’язний тон, був холодним. Зміїним. Якщо вона викаже, яке враження справили на неї ці слова… Зоря не знала. Можливо не зверне уваги, можливо гепне її макітрою об стіну. Вона не знала. Вона взагалі нічого не знала, бо в голові билася одна дурна думка, стара згадка.

Їх з Симоною в дитинстві звела дружба матерів, дивні імена, дивні інтереси. А пізніше з’ясувалося, що навіть дні народження в них були дивні. Першого лютого у Симони та першого березня у Зорі.

За документами та святкуванням. Тридцять першого січня у Симони за годину до початку нового місяця і двадцять дев’ятого лютого у Зорі. Не дивно, що дітей дозволили записати на перше число наступного місяця.

– Цікаво… – промовила Зоряна. – Та чому тебе те так сіпає? Заздриш?

Кинула дівчина навмання. Кинула не бажаючи навіть зачепити, намагаючись лише відкинути дурні думки та зосередитися на «тут» і «зараз». Але несподівано влучила туди, куди влучати не треба було б.

Хвіст на талії раптом стиснувся ще сильніше, настільки, що Зоря охнула, скинувши голову. Чесна думка про змія застрягла в горлі. Чоловік не зводив з неї погляду, допоки його губи ламала однобока усмішка. Гостра та недобра, як тріщина на сніговому насті, котрий ось-ось мав поїхати з-під ніг по схилу до безодні.

– Дивлюся на тебе і думаю, чи дійсно така наївна, чи може просто дурна? – голос чоловіка прошелестів так, що радше нагадував навіть не шепіт, а шипіння гігантського гада. – Їй пощастило отримати все просто через дурне передбачення та дату народження. А тепер такі як ти, піщинки, які раптово потрапили у цей буревій, змушені знову захищати її. Чому? Тому що так захотів хтось інший… Тому що вона була народжена у правильний день, раніше тебе. Вона, а не ти. І якою б ти чудовою та розумною не була, нічого не зміниться. Ти – ніхто, піщинка, вона – все.

Відчуваючи, як хватка стає тільки сильнішою, Зоря сіпнулася. Ось зараз вона була б рада, як би і її хтось захистив. За датою народження для захисту вона цілком підходить, чому ні?

– Забери свою цікавість та турботу від моєї нервової системи! – не стримавшись, вигукнула вона знову ляснула по клятому хвосту.

Сині очі дівчини обурено блиснули так, наче ще мить і вона готова буде кусати його. І зупиняли доки її не норми етикету та інстинкт самозахисту, а усвідомлення, що тим хвостом він повзав там, де багато хто ходив ногами, котрі кат знає де носило.

Білі брови змія поповзли уверх, вузькі губи повільно розкрилися в хижій посмішці. Не мигаючи, чоловік повільно подався до роздратованої полонянки. Біла рука з’явилася з широкого рукава та потягнулася до обличчя дівчини, але торкнутися її не встигла.

Може до щастя. Ледь стримуючи лайку, Зоря насторожено вп’ялася поглядом в ту руку, готова все ж таки випробувати результати роботи свого дантиста. Але не знадобилося.

Хижа посмішка чоловіка вмить змінилася уже знайомою Зорі ввічливою маскою.

– Пане Северине, яка приємна несподіванка! – вигукнув він.

Несподіваність дійсно була несподіваною, але з тим наскільки вона приємна Зоряна готова була посперечатися. Бажано подумки посперечатися після того, як вона опиниться десь в іншій частині цього світу. Так, вона збиралася навідатися до Северина, перепросити та пояснити все. Але не зараз і не в такому положенні!

Відповіді з коридору за спиною Зорі, куди дивився такий зразково ввічливий змій не надійшло. На якусь мить дівчина навіть вирішила, що тому не завадило б сходити до окуліста. Втім остаточно розслабитися вона не змогла. Напружений до краю слух вловив ледь чутний звук кроків, а потім і голос, від якого сильно захотілося провалитися кудись нижче першого поверху.