Джон Гришем - Інформатор

і водій машини, що приїхала по вас, потім ви забрали телефони та iPad, що були у «пріусі». Це факти, тож заперечувати не варто.

Форман спокійно слухав, не виявляючи жодних емоцій. Пачеко вів далі:

— За п’ятнадцять хвилин після того, як ви залишили місце трагедії разом із дружком, ви зупинилися біля придорожнього магазину і придбали там лід, пиво та медичний спирт. Пригадуєте?

— Ні.

— Я так не думаю.

Пачеко дістав із папки фото, зроблене з відео Фрога, і передав хлопцю.

— Це, мабуть, теж не ви, з розбитим носом.

Форман поглянув на нього і похитав головою:

— Гадаю, мені потрібен адвокат.

— Ми знайдемо вам його за кілька хвилин. Та спочатку дозвольте мені пояснити. Це не типове наше розслідування. Ми зібралися тут не для того, щоб розпитувати вас про вашу причетність до злочину, адже знаємо, як все було. Ви можете заперечувати скільки завгодно, та у нас є докази, і ми будемо раді побачити вас на лаві підсудних. Міс Вебб розповість вам, чому насправді ми тут зібралися.

Форман навіть не глянув у бік дівчини. Зате вона, не зводячи з нього погляду, почала:

— Ми хочемо запропонувати вам угоду, Зіку. Дуже хорошу. Ми знаємо, що ви викрали ту вантажівку не тому, що вам заманулося проїхатися вглиб резервації і вчинити аварію, а потім утекти звідти, залишивши людину помирати тільки тому, що вам раптом забракло пригод. Нам відомо, що ви працювали на когось, якихось серйозних і досвідчених злочинців. Швидше за все, вони розрахувалися хорошою пачкою грошей, а тоді наказали вам поїхати з міста. Можливо, ви й раніше виконували для них якусь брудну роботу. Хай там як, але нас цікавить лише вбивство і людина, яка його спланувала. Ми ганяємося за великими гравцями, а ви, Зіку, в цій грі просто пішак. Так, ви вбивця, але зараз нас цікавите не ви.

— Що за угода? — запитав Форман, глянувши на помічницю прокурора.

— Угода, яка трапляється раз у житті, буквально. Говорите — і ви вільні. Розкажіть нам усе, що знаєте, з іменами, номерами телефонів, всю історію — і ми знімаємо з вас обвинувачення. Ви станете учасником програми захисту свідків. Ми поселимо вас у хорошій квартирі далеко звідси, можливо, в Каліфорнії. Ви отримаєте нове ім’я, нові документи, нову роботу та нове життя. Ваше минуле буде забуто, ви станете вільним, мов птах. Інакше на вас чекає смертна кара. Ви будете гнити у в’язниці десять, можливо, п’ятнадцять років, аж доки не скінчиться термін подачі апеляцій, а потім отримаєте смертельну ін’єкцію.

На цих словах плечі Формана опустилися і він схилив голову.

Вебб вела далі:

— Угода дійсна зараз і тільки зараз. Якщо ви відмовитесь, то після того, як залишите цю кімнату, свободи вам більше не бачити.

— Мені потрібен адвокат.

— Добре, минулого разу вас представляв призначений судом адвокат Паркер Логан. Пригадуєте його?

— Так.

— Вас задовольнили його послуги?

— Гадаю, так.

— Він чекає на першому поверсі. Хочете з ним поговорити?

— Ага, так.

Хан вийшов із кімнати і вже за кілька хвилин повернувся з Паркером Логаном, ветераном безкоштовного захисту в Пенсаколі. Швидко назвавши себе присутнім, Логан потиснув руку колишньому клієнту. Він сів поряд із Форманом і запитав:

— Ну, що сталося?

Вебб дістала якісь папери з папки і сказала:

— Суддя призначив вас захищати права містера Формана. Ось папери та звинувачувальний акт.

Логан узяв папери й почав читати. Він перегорнув сторінку і зауважив:

— Складається враження, що ви кудись поспішаєте.

— Ми перейдемо до цього за хвилину, — відповіла Вебб. Доган продовжив читати, а коли закінчив, підписався на одному із бланків і подав його Форману.

— Підпишіть отут.

Форман підписав.

Вебб дістала ще більше паперів і передала Догану.

— Це угода. Дія звинувачувального акта призупиниться до того часу, доки містер Форман не буде потрібен стороні обвинувачення.

— Програма захисту свідків? — запитав Доган.

— Так. Починаючи від сьогодні.

— Добре, добре. Мені потрібно поговорити з клієнтом. Вебб, Пачеко й Хан підвелися і попрямували до дверей.

Потім Пачеко зупинився і сказав:

— Мені потрібен ваш мобільний. Жодних дзвінків.

Це розсердило Догана, і якусь мить він вагався. Тоді дістав свій телефон і віддав його.

За годину Доган відчинив двері й повідомив, що вони готові. Вебб, Пачеко й Хан повернулися до кімнати і зайняли свої місця. Доган сидів уже без піджака, в сорочці з закасаними рукавами. Він сказав:

— По-перше, як адвокат захисту, я зобов’язаний дізнатися, які докази є у держави проти мого клієнта.

— Ми не будемо марнувати час, сперечаючись про докази, скажу лише, що у нас є аналіз ДНК, зроблений зі зразка крові, виявленого на місці аварії. Ваш клієнт був там,